Уже минув рік з того дня як пішов з життя у вічність Євгеній Єрмолайович Борзунов (23.12.1927–02.05.2020), без перебільшення корифей вітчизняної фармації, визнаний на теренах усього пострадянського простору вчений в галузі створення ліків,  талановитий педагог, доктор фармацевтичних наук (1972), професор (1974), який майже 50 років працював у НМАПО імені П. Л. Шупика  (спочатку – КІУЛ, а тепер – НУОЗ України імені П. Л. Шупика), у тому числі на посаді завідувача кафедри технології ліків (з червня 1973 до червня 1994; до 1977 року – кафедра технології лікарських форм і галенових препаратів).

Євгеній Єрмолайович народився у селі Пєсковатка Усманського району (зараз у межах міста Усмань) Липецької області (Росія) у багатодітній селянській родині. Мати, Олена Іванівна, була домогосподаркою, виховувала вісьмох дітей, вміла читати і писати, співала у церковному хорі, прожила довге життя, померла у віці 93 роки. Батько, Єрмолай Миколайович, був різноробом (працював на будівництві, слюсарем, теслею,  на сільськогосподарських роботах),  загинув на фронті під час радянсько-фінської війни (1939—1940).

У 1943 році після закінчення семирічної школи в Усмані (Усманський район фашистськими загарбниками окупований не був) Євгеній поступив до військово-фельдшерської школи  та після її закінчення у травні 1945 року отримав кваліфікацію фельдшера і військове звання молодшого лейтенанта. Водночас з початком навчання він був призваний до лав Червоної Армії і встиг взяти участь у бойових діях під час Другої світової  війни,  перебуваючи у складі військ Воронезького резервного фронту; згодом був нагороджений  медалями  як учасник війни. 

З кінця 1945 року до 1953 року включно Євгеній Борзунов обіймав посаду військового фельдшера, перебуваючи на Далекому Сході, спочатку  в Амурській області,  а у  період з 1949 до 1953 року на території  Китайської Народної Республіки, де  був задіяний в операціях радянської місії  допомоги  Народній визвольній армії Китаю. 

У 1954 році Євгеній Єрмолайович уже переїхав в Україну і вступив на військово-фармацевтичний факультет Харківського фармацевтичного інституту, де провчився до 1957 року. Потім факультет був розформований, а Борзунов був звільнений у запас із військовим званням лейтенанта, не отримавши диплома про вищу освіту, та влаштувався працювати у експериментально-дослідну лабораторію Харківського науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інституту (ХНДХФІ, пізніше — ДП  «Держаний науковий Центр лікарських засобів і медичної продукції») спочатку апаратником. Проте його документи були переведені до 1-го Московського медичного інституту (фармацевтичний факультет, заочне відділення), який він закінчив у 1958 році за спеціальністю «провізор». Після отримання диплому був переведений на посаду хіміка у відділі заводської технології ліків, а з листопада цього ж року  на посаду молодшого наукового співробітника. 

У 1957 році він одружився, зустрівши своє велике і єдине кохання – Любов Костянтинівну, провізора за освітою; до речі, згодом, багато років потому  син В’ячеслав та донька Вікторія теж здобудуть вищу фармацевтичну освіту.        

У 1963 році Євгеній Борзунов успішно захистив дисертацію «Вплив фізічних факторів на процес таблетування лікарських порошків і властивості таблеток» на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук, а з вересня 1965 року він вже був на посаді старшого наукового співробітника відділу заводської технології ліків. У ХНДХФІ  він працював  до 1966 року  включно, де ним спільно з іншими науковцями проведені дослідження механізмів дії допоміжних речовин у технології ліків. На базі використання методів фізико-хімічної механіки у виробництві таблеток Борзуновим була створена українська школа дослідників. До 1965—1966 років установа стає авторитетною у СРСР школою щодо наукового підґрунтя таблетування та організації промислової технології. 

У 1967 році Євгеній Єрмолайович разом із родиною переїхав до Києва. У листопаді цього ж року його зараховують на посаду доцента кафедри технології лікарських форм і галенових препаратів Київського інституту удосконалення лікарів, у цьому ж році  він отримав звання доцента. У 1972 році захистив докторську дисертацію «Дослідження в галузі фізико-хімічної механіки таблетування лікарських порошкових речовин» у спеціалізованій вченій раді при Львівському медичному інституті та був  переведений на посаду професора кафедри. Двадцять один рік поспіль завідував  кафедрою технології ліків (1973—1994); з 1997 року– професор нової кафедри промислової фармації, а з вересня 2008 до березня  2015 року (з 2009 року – погодинник) – професор реорганізованої кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології. 

За роки своєї діяльності Євгеній Борзунов зарекомендував себе як педагог-новатор, видатний дослідник, висококваліфікований  фахівець у галузі технології ліків, науковий лідер фармацевтичної справи України.  

Професор Борзунов – автор і співавтор понад 400 наукових праць, в тому числі  18 навчальних посібників і підручників, 3-х монографій, 15 винаходів, понад 50 раціоналізаторських пропозицій, а також навчальних планів і програм циклів ТУ, ПАЦ і стажування з фармацевтичної технології та промислової фармації. Ним підготовлено три доктори і 22 кандидати фармацевтичних наук, серед яких п'ять – іноземні громадяни. 

Під його керівництвом і учнями його школи у практику фармацевтичної промисловості запроваджено 48 технологічних регламентів на лікарські засоби, розробка технології та складу яких належить особисто Євгенію Єрмолайовичу. Більшість із розроблених препаратів і досі випускається не тільки вітчизняною промисловістю, а й в країнах ближнього зарубіжжя. Професор Борзунов також був доброзичливим та справедливим опонентом і рецензентом у понад сотні здобувачів, рецензентом великої кількості монографій, підручників та посібників тощо. 

Напрями наукових досліджень Євгенія Борзунова стосуються багатьох розділів  фармації: фізико-хімічні засади технології отримання твердих лікарських форм; розробка технології і складу лікарських препаратів та забезпечення їх аптечного і промислового виробництва; процеси та апарати хіміко-фармацевтичних виробництв; побудова систем менеджменту (управління) охорони праці на підприємствах з виробництва лікарських засобів; ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів на підприємствах з виробництва лікарських засобів; допоміжні речовини, їх біофармацевтичні властивості і роль у створенні лікарських форм, в т.ч. створення іммобілізованих препаратів на основі сорбентів; стандартизація і контроль якості ліків;  ліки із заданими фармакокінетичними властивостями; визначення біологічної доступності лікарських засобів; терапевтичні системи; несумісність інгредієнтів в ін’єкційних розчинах; осмолярність і несумісність інфузійних розчинів; засоби і методи виділення рослинних біологічно активних речовин (в т.ч. адсорбційні технології, методи екстрагування, стандартизація рослинної сировини при виробництві фітозасобів); доклінічне та клінічне вивчення терапевтичних властивостей галенових препаратів з лікарської рослинної сировини (зокрема апробація твердих капсул з густим екстрактом череди пониклої в якості протибластомного та нефропротекторного засобу, а також фармакологічне вивчення настоянок звіробою, чаги, ерви шерстистої, шоломниці байкальської ) та інші.             

Основним науковим напрямком професора ЄвгеніяБорзунова та його школи було таблеткове виробництво. Науково обґрунтовані ним теоретичні основи таблетування надали можливість оптимізувати  технологічні параметри та обладнання вітчизняного фармацевтичного виробництва, удосконалити методи отримання таблеток. Всебічно вивчались зокрема такі аспекти і проблеми цього напряму: метод прямого пресування, його удосконалення і модифікація; дослідження структурно-механічних властивостей фармацевтичних прес-порошків; фізико-хімічна механіка таблетування лікарських порошкових речовин; допоміжні речовини у виробництві таблеток методом вологої грануляції; реологічне дослідження процесу структуроутворення у таблеткових масах; визначення режиму пресування таблеток в залежності від пружнопластичних властивостей таблеткових мас; пружнопластично в’язкі  властивості та особливості деформаційних процесів таблеткових мас; електрофізичні характеристики таблетованих матеріалів та їх значення в структуроутворенні таблеток; теоретичні основи створення таблеток із заданим вивільненням лікарських речовин;  фізико-хімічні і технологічні обґрунтування причин недоброякісності виробництва таблеток; обґрунтування технології плівкового покриття таблеток та багато інших пов’язаних питань. 

Євгеній Борзунов є також автором концепції післядипломної підготовки фахівців фармацевтичного сектора України, він започаткував принципово нові напрямки циклів з технології ліків (1975–1995) та промислової фармації (1997–2010), він фактично вперше в СРСР запровадив в післядипломній фармацевтичній освіті докладний розгляд біофармацевтичних  аспектів лікарських  форм.        

Видатний вчений, відомий своїми науковими досягненнями та  всебічною ерудицією в Україні та багатьох зарубіжних країнах, Євгеній Єрмолайович педагогічну і наукову роботу повсякденно поєднував з активною громадською діяльністю, зокрема він очолював Наукове фармацевтичне товариство України (1980–1992), був членом вченої ради медико-профілактичного і фармацевтичного факультету НМАПО імені П. Л. Шупика, декількох спеціалізованих рад із захисту дисертацій при нашій академії та інших ВНЗ України. Упродовж багатьох років він працював у редакційних колегіях декількох фахових науково-практичних журналів та Державної фармакопеї України, а також був членом атестаційної комісії провізорів, фармацевтів, лікарів і середнього медичного персоналу при 4-му головному управлінні МОЗ.  Нагороджений 9 медалями, знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1979), Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України (2002 та 2007), Почесною грамотою Фармацевтичної асоціації України (2001), медаллю «Ветеран праці» (1986), відзнакою Голови КМДА, занесений до Книги Пошани КІУЛ (1982) та на Дошку Пошани (1983).      

Усі, хто знав Євгенія Борзунова, запам’ятали його як прекрасну, щиру і добру людину з активною громадянською позицією, як творчого, компетентного, мудрого, тактовного, в міру вимогливого і по-батьківськи турботливого керівника з широким і прогресивним світоглядом, як здібного організатора, генератора і втілювача перспективних наукових ідей, чарівного співрозмовника і блискучого лектора, дуже доброзичливого, терплячого і уважного до слухачів  викладача, життєрадісного і чуйного колегу, який  любив змістовне неформальне спілкування з людьми, художню самодіяльність, класичну музику, особливо оперне мистецтво.  Євгеній Єрмолайович був також  чудовим сім’янином, люблячим і відданим чоловіком, батьком,  а  також дідусем та прадідом: він душі не чаяв у онуках   Катерині, Юрії, Дарині та правнучці Валерії. Невдовзі після сороковин народився правнук  Іван. Отже життя продовжується… 

Світлий образ  Євгенія Борзунова  назавжди залишиться  у пам’яті рідних, друзів, колег, учнів, споборників та послідовників, а його здобутки  – в історії вітчизняної фармацевтичної науки  та у літопису нашого університету. 

Колектив кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології, члени вченої ради медико-профілактичного і фармацевтичного факультету.