23 жовтня 2018 року в Київському Палаці дітей та юнацтва відбулася презентація інтегрованого освітнього курсу «Людина. Родина. Світ» в рамках роботи Міжнародного форуму «Інноватика в сучасній освіті».
Презентацію інтегрованого курсу «ЛЮДИНА.РОДИНА.СВІТ» проводив Алієв Октай Керимович – засновник освітнього Благодійного фонду Октая Алієва.
Серед почесних гостей: Професор Іван Бех - директор Інституту проблем виховання АПН України. Доцент Ганна Турчинова - завідувач кафедри іноземних мов Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Іванна Ніконова - засновник Академії сучасної освіти А+. Психоаналітик Тетяна Писаренко - представник Sigmund Freud University в Україні. Професор Галина Бекетова - завідувач кафедрою дитячих і підліткових захворювань НМАПО імені П.Л. Шупика. Професор Галина Бекетова відзначила, що програма створена міждисциплінарною командою українських вчених та співробітниками трьох педагогічних університетів країни. З 2018 року програма вже впроваджується в молодших класах шкіл України. Діти отримують інформацію щодо ролі сім"ї для їх гармонійного розвитку та збереження здоров'я. Міністерство освіти і науки України, наразі, вже схвалило навчальний посібник Фонду для початкових класів (1- 4 клас). Розробником таких навчальних посібників є Благодійний освітній фонд Октая Алієва.
На сьогодні ні в кого не викликає сумніву, що повноцінна сім’я є життєво необхідною для будь-якої дитини для забезпеченні її гармонійного розвитку та збереження здоров’я.
В свій час, ще в позаминулому сторіччі наш знаменитий земляк, великий педіатр, академік Степан Хомич Хотовицький сказав, що дитина – це не доросла людина в мініатюрі, їй властиві свої особливості розвитку. Дійсно, дитина має свої анатомо-фізіологічні особливості і критичні періоди розвитку – внутрішньоутробний, новонародженості, дошкільний та статевого дозрівання, коли вона є дуже чутливою до впливів як зовнішнього середовища, так і найближчого оточення – її сім’ї.
Саме повноцінна й гармонійна сім’я, в якій є не тільки мама, але й батько, брати, сестри, бабусі і дідусі, які створюють простір безпеки і безумовної любові, коли люблять не за те, що дитина розумна, красива чи талановита, а лише за те, що вона є. Коли вона бажана, і до неї ще з внутрішньоутробного періоду відносяться як до безцінного подарунку, і як до особистості. Саме в гармонійній, повноцінній родині дитина вчиться співчувати, допомагати, відчувати іншу людину, освоює ті моделі поведінки і способи правильного емоційного реагування, якими вона буде користуватися протягом свого подальшого життя.
В цьому плані у всьому світі і в Україні, зокрема, впроваджена Міжнародна стратегія ВООЗ / ЮНІСЕФ щодо Інтегрованого ведення хвороб дитячого віку (для дітей перших 5 років життя), яка стосується не тільки хворих, а й здорових дітей, з оцінкою їх нутритивного і вакцинального статусу, психо-фізичного і, особливо, емоційного розвитку. Лікарі обов’язково інформують батьків про необхідність створення умов для розвитку емоційно теплих дітей.
Однак, зараз педіатри у світі занепокоєні зростанням кількості т.з. емоційно холодних дітей, які не здатні до співчуття, не відчувають не тільки інших людей, в тому числі, і рідних, але є дуже агресивними у відношенні до живого. І є величезна кількість повідомлень щодо жорстокості дітей у відношенні до тварин, багато дітей схильні до насильства, т.з. “булінгу” (цькування), особливо серед школярів, про що є об’єктивні і тривожні дані опитувань ВООЗ / ЮНІСЕФ.
І я декілька разів, як експерт МОЗ України, брала участь у розборі смертей підлітків, які зазнали цькування і померли від гострої серцевої недостатності. Звідки це береться? Діти з цим стикаються, перш за все, в своїх сім’ях. Так себе поводять батьки, коли є сімейні конфлікти, коли члени родини проявляють агресію у відношенні своїх рідних. В подальшому ці діти, які не знають інших моделей поведінки, бо їм про це ніхто не говорив і вони іншого не бачили, створюють свої сім’ї і дають життя дітям, які будуть повторювати такі самі стереотипи поведінки. Це з одного боку – проблема негармонійних сімей.
З іншого боку – розлучення батьків. Для дитини це є вселенською катастрофою, коли рушиться її світ, коли вона повинна вибирати між батьком і мамою. І це є потужним стресом і для багатьох дітей є настільки значущою психологічною травмою, що стає основою для формування функціональних розладів з боку травної чи серцево-судинної системи, неврозоподібних станів, фобій, а в подальшому, тяжкої психосоматичної патології (виразкової хвороби, цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, ожиріння тощо).
Тобто, і в одній, і в іншій ситуації дитина стає заручником сімейних обставин. Що робити? Як мінімізувати такі негативні тенденції, якщо родина не справляється з цією проблемою?
В цьому плані важливим практичним інструментом для вирішення проблеми є відповідне навчання в школі і робота з педагогами / психологами в формуванні у дитини правильного розуміння ролі сім’ї та усвідомлення своєї відповідальності в подальшому за формування повноцінної і гармонійної родини. Тому створення такої програми і реальне впровадження в навчальний процес є першим важливим і дієвим кроком для ефективного вирішення цієї проблеми.