З 8 по 11 листопада 2018 року у м. Амстердам (Нідерланди) відбувся черговий 10-й Європейський мультидисциплінарний онкоурологічний Конгрес (EMUC18) в якому взяла участь доцент кафедри онкології НМАПО імені П. Л. Шупика Ольга Пономарьова. Основні питання Конгресу були зосереджені на клінічних труднощах, сучасних можливостях, досягненнях та майбутніх перспективах онкоурології.
EMUC зарекомендував себе як провідна платформа для професійних та наукових обмінів у галузі лікування злоякісних новоутворень статевих органів чоловіків та урологічної сфери, що породжує не тільки критичний погляд на суперечливі питання та можливості їх вирішення зусиллями мультидисциплінарної команди, а й допомагає удосконалити практичні знання в клінічній практиці.
Координуючи спільні зусилля Європейського товариства медичної онкології (ESMO), Європейського товариства з радіотерапії у онкології (ESTRO) та Європейської асоціації урологів (EAU) у сфері лікування хворих на злоякісні новоутворення статевих органів чоловіків та урологічної сфери, EMUC18 також об'єднує різних фахівців у галузі охорони здоров'я.
Незалежно від того, яка форма обрана вченими та клініцистами - критична дискусія про інноваційне лікування, визначення меж стандартної терапії або впливу на міжнародні рекомендації нових результатів досліджень, EMUC18 є спільним конгресом на передньому краї сучасної науки для визначення оптимальної терапії та усунення спірних питань у клінічній практиці.
Найцікавіші питання були представлені на засіданні, присвяченому лікуванню раку передміхурової залози. Яка роль позаклітинної циркулюючої пухлинної ДНК (ctDNA) при лікуванні метастатичного раку простати (mPCa)? Це найактуальніше питання обговорювалось під час пленарної сесії «Актуальні дилеми в галузі лікування метастатичного раку простати», яку очолювали проф. Hein Van Poppel (Бельгія), проф. Silke Gillessen Sommer (Швейцарія) та проф. Peter Hoskin (Велика Британія).
«Існує сильна незадоволена потреба в прогностичних і предиктивних біомаркерах для оптимізації лікування mPCa. У останні роки ми маємо все більш перевантажений терапевтичний ландшафт і потребуємо зміни консенсусу щодо того, коли і як найкраще використовувати новітні підходи до терапії», - сказав проф. Alexander Wyatt (Каліфорнія). «Як ми визначаємо оптимальну терапію та послідовність терапії для пацієнтів? Чи може молекулярний підтип пухлини (геноміка) допомогти керувати цими рішеннями?»
У своїй доповіді «Позаклітинна циркулююча ДНК у крові: найкраще джерело для прогнозування відповідей?» проф. Alexander Wyatt заявив, що однією з сильних сторін аналізу циркулюючої ДНК є можливість отримати повноцінну інформацію про генетичні особливості пухлини; у той час як при біопсії - пухлинна тканина у деяких випадках не відповідає вимозі тотального представництва всіх пухлинних клонів, особливо у клінічних ситуаціях з агресивним перебігом хвороби – у таких випадках поліклональність виражена найбільше. За словами проф. Wyatt, потенційною перевагою ctDNA є те, що вона фіксує інформацію з кількох метастатичних ділянок.