У 2014 - 2020 рр. цілим рядом поважних міжнародних організацій було видано деякі програмні документи (декларації, резолюції тощо), які закликають, рекомендують, наголошують на необхідності розвитку паліативної та хоспісної допомоги – комплексної допомоги громадянам, які зіткнулися з таким тяжким викликом, яким є невиліковне захворювання.
Резолюція найвищого керівного органу ВООЗ – Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я WHA67.19 (2014) «Посилюючи паліативну допомогу в якості компоненту комплексної допомоги, що надається протягом життя», закликає всі держави здійснювати заходи щодо розвитку паліативної допомоги. Паліативна допомога має ставати інтегральним компонентом навчання для фахівців професій, пов'язаних з доглядом і підтримкою інших.
Цей документ «спровокував» підготовку та прийняття багатьох інших взаємопов'язаних декларацій, резолюцій тощо, які публікувалися в результаті проведення глобальних, міжнародних зустрічей фахівців.
Європейська декларація з паліативної допомоги (2014). Документ закликає, між іншим, включити питання паліативної та хоспісної допомоги в цілому і відповідної освітньої підготовки фахівців у сфері охорони здоров’я та соціального захисту зокрема в національну політику у сфері охорони здоров’я. Паліативна допомога повинна стати медичною спеціальністю.
Мумбайська декларація з педіатричної допомоги (2014) закликає уряди всіх країн змінити життя дітей шляхом розвитку педіатричної паліативної допомоги. Підписанти декларації закликають уряд Бельгії відмінити своє попереднє рішення про евтаназію дітей.
Монреальська декларація з паліативної і хоспісної допомоги (2014) закликає до включення розвитку паліативної та хоспісної допомоги на глобальному рівні до переліку Цілей сталого розвитку ООН.
Рекомендація CM/Rec(2014)2 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам щодо розвитку прав людей похилого віку (2014) зупиняється на правах людей похилого віку. Країни-члени РЄ (в тому числі і Україна) мають розвивати систему паліативного догляду для людей похилого віку, які страждають від хвороб, які зменшують тривалість життя. Для таких людей мають бути створені всі умови, щоб вони жили та закінчили своє життя з гідністю.
Хартія світових релігій щодо педіатричної паліативної допомоги (2015) зупиняється, зокрема, на питанні освіти у сфері паліативної допомоги дітям. Навчання має бути безперервним, включати можливість проведення рефлексії, регулярну оцінку знань і супервізію. Також Хартія зауважує, що є три рівні, на яких релігійні лідери можуть допомогти в розвитку допомоги дітям. На індивідуальному рівні вони можуть допомагати зрозуміти природу та ціну страждання. Вони можуть навчати членів команди у сфері медичного догляду і допомагати їм звертати більшу увагу на духовні питання. Вони можуть і завжди повинні впливати на культуру громади і суспільства, де вони працюють.
Офіційна позиція Міжнародної Асоціації хоспісної і паліативної допомоги щодо евтаназії та самогубства за допомогою лікаря (Physician-Assisted Suicide) (2016). Згідно неї, питання про легалізацію евтаназії чи подібних практик у будь-якій країні можливе лише після вирішення питання повного доступу громадян до послуг паліативної допомоги та відповідних медикаментів, в тому числі і до знеболювальних. Заклади паліативної допомоги не повинні нести відповідальність за провадження евтаназії та самогубства. У нормативно-правовій базі всіх країн має бути закріплене право будь-якого медичного працівника відмовитися від участі в цій практиці.
Резолюція ООН «Політична декларація щодо ВІЛ і СНІД: Заходи для посилення боротьби з ВІЛ і зупинення епідемії СНІД до 2030 р.» (2016) не згадує власне паліативну та хоспісну допомогу. Проте вона досить детально визначає комплексну стратегію подолання ВІЛ / СНІД і може бути орієнтиром для удосконалення політики в сфері допомоги паліативним пацієнтам, які можуть мати СНІД.
Резолюція Європарламенту щодо соціальних прав (2016/2095(INI)), прийнята та опублікована у 2016 р., визнає, що доступ до довготривалої підтримки осіб з інвалідністю та людей похилого віку в Європі є обмеженим. Резолюція фокусується на захисті прав найманих працівників і покращенні соціальної політики у цій сфері.
Монтевідеоська дорожня карта ВООЗ на 2018 - 2030 рр. щодо неінфекційних захворювань (2017) наголошує: «тяжко завойовані економічні досягнення можуть зникнути, якщо доступ до … паліативної допомоги буде обмеженим». Саме тому документ закликає установи, які входять до структури ООН та інші глобальні інституції посилити підтримку урядам у їх намаганнях розвивати та впроваджувати … паліативну допомогу».
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН щодо впровадження результатів обговорень на Світовому саміті щодо соціального розвитку та на 24-й спеціальній сесії Генеральної асамблеї (2017) фокусується на базових питаннях сталого соціального розвитку, які мають безпосередній вплив на розвиток паліативної та хоспісної допомоги. Зокрема, це викоріненні бідності; належних умовах праці; соціальній інтеграції; соціальній нерівності в суспільстві; міжнародній співпраці.
Однією з Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи 2104 (2017) «Права людей похилого віку та комплексна допомога для них» (2017) є залучення організацій громадянського суспільства до забезпечення виконання цієї та інших аналогічних рекомендацій.
Рішення Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я «Профілактика та контроль за поширенням раку у контексті інтегрованого підходу» (2017) закликає уряди розвивати та впроваджувати протоколи лікування дитячого та дорослого населення, засновані на принципах доказової медицини у сферу паліативної допомоги. Також рекомендується впроваджувати знеболення і загалом паліативну допомогу, на виконання вище згадуваної резолюції Асамблеї WHA67.19 (2014). Одне з рішень 17-ї сесії стосується посилення співпраці між державою і неурядовими, між іншим, пацієнтськими, організаціями.
Астанаська альтернативна заява організацій громадянського суспільства щодо первинної ланки медичної допомоги (2018) визнає, що паліативна допомога є одним із важливих компонентів первинної медичної допомоги.
Резолюція ВООЗ «COVID-19 Response» (2020) закликає забезпечувати «доступ до … паліативної допомоги, пов’язаної з COVID-19, звертаючи особливу увагу на осіб з погіршеним здоров’ям, осіб похилого віку, …медичних працівників тощо».
Отже, аналіз основних програмних документів (декларацій, резолюцій тощо) ВООЗ, ООН, ПАРЕ, ЕС, РЄ, а також резолюцій провідних глобальних конференцій з паліативної та хоспісної допомоги, прийнятих і опублікованих у 2014 - 2020 рр. виявив, що питання розвитку паліативної та хоспісної допомоги пацієнтам займає в них чільне місце. Цей вид допомоги людям має стати частиною політики держави у сфері охорони здоров’я та соціального захисту.
Олександр Вольф, провідний фахівець відділу з міжнародного співробітництва, асистент кафедри паліативної та хоспісної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика