Паліативна допомога – це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами смертельного захворювання, шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й лікування болю та інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки.
Хоспісна допомога є складовою частиною паліативної допомоги, це — всеосяжна допомога хворому в кінці життя (найчастіше в останні 6 міс.).
Таким чином, спеціалізована паліативна та хоспісна допомога – це комплексна мультидисциплінарна медико-соціальна та психологічна допомога, яка надається паліативним хворим у закладах охорони здоров’я особливого типу «Хоспіс», у відділеннях та палатах паліативної допомоги стаціонарних лікувально-профілактичних закладів лікарями та молодшими медичними спеціалістами, які одержали спеціальну підготовку з надання паліативної та хоспісної допомоги, та вдома фахівцями спеціалізованих мультидисциплінарних мобільних бригад паліативної допомоги із залученням медичних психологів, соціальних працівників та інших фахівців, за потребою, а також волонтерів, найближчих родичів або опікунів хворого.
У сучасних умовах надання паліативної та хоспісної допомоги набуває все більшого значення. Саме тому в Києві 9 - 10 жовтня 2020 р. пройшов Третій національний конгрес з міжнародною участю з паліативної та хоспісної допомоги.
Кафедрою фтизіатрії і пульмонології Інституту сімейної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика, у межах конгресу, була представлена актуальна доповідь доцента кафедри О. Ніколаєвої «Паліативна допомога хворим на конфекцію ВІЛ/туберкульоз» щодо організації і проведення паліативної медичної допомоги хворим на ко-інфекцію ВІЛ/ТБ.
Сьогодні завдання фтизіатра, в складі мультидисциплінарної команди, полягає у наданні паліативної допомоги ВІЛ-інфікованим, хворим на туберкульоз в закладах протитуберкульозної допомоги і центрах СНІДу. Основні нозології у таких хворих – це невиліковний мультирезистентній туберкульоз, СНІД, поєднання між собою тяжких хвороб, як злоякісні пухлини і туберкульоз, туберкульоз ЦНС, туберкульоз і цироз печінки, туберкульоз в поєднанні із опортуністичними хворобами. На думку автора доповіді, завдання фтизіатра у таких умовах полягає у полегшенні симптомів важкої хвороби, психологічній підтримці хворого та його родичів, вирішенні соціальних, юридичних, етичних питань, що виникають у зв'язку з тяжкою хворобою.