Симуляційне навчання передбачає використання симуляції як методу для набуття практичних навичок. Медичні вміння здобуваються через когнітивні (знання) та психомоторні навички (практика).
Базова клініко-теоретична підготовка анестезіологів охоплює такі навички нетехнічного характеру, як комунікація, клінічні судження та планування. Для засвоєння та вдосконалення технічних/психомоторних навичок і навичок спілкування необхідна постійна практика та симуляція, що дозволяє довести техніку виконання цих прийомів до автоматизму. Використання симуляційних прийомів і методів у медичному навчанні називається симуляційним навчанням у медицині. Такий підхід є одним із шляхів створення і впровадження нових конкурентоспроможних технологій для забезпечення інноваційного розвитку суспільства та підготовки фахівців інноваційного типу і є «золотим стандартом» медичної освіти в розвинутих країнах світу.
Медичні заклади вищої освіти, керуючись Законом України «Про вищу освіту», активно впроваджують в освітній процес сучасні технології симуляційного навчання. Серед симуляційних інструментів виокремлюють наступні категорії: стандартизований пацієнт, симулятори/тренажери та моделі. Останнє, серед інших, передбачає використання статичних симуляційних інструментів для освоєння конкретних маніпуляцій і методів на певних частинах тіла, як-от: рука, голова, таз або хребет.
В анестезіології та інтенсивній терапії надзвичайно важливими є нейроаксіальні методи анестезії. Для дотримання безпеки та уникнення ускладнень при виконанні спінальної або епідуральної аналгезії/анестезії, потрібно опанувати усі технічні аспекти на самому початку навчання в інтернатурі. З цією метою на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії було проведено кілька практичних занять, на яких лікарі-інтерни першого року навчання опановували усі практичні аспекти зазначених методів анестезії. Важливим було те, що у якості моделі хребта були використані справжні фрагменти хребтів телят, що дозволило максимально наблизити умови проведення цих симуляційних методів до клінічних умов.
Заняття проводили доцент Сергій Недашківський, асистенти Мар’яна Болюк та Дмитро Дімура. Після проведених занять обов’язковим було проведення дебрифінгу, на якому науково-педагогічні працівники оцінили ефективнісь проведених інтернами технічних маніпуляцій та отримали інформацію від інтернів щодо їх критичного осмислення практичного досвіду. Всі учасники брали активну участь у дебрифінгу та скористалися можливістю пояснити свої технічні дії й розповісти про труднощі, з якими вони зіштовхнулись під час виконання завдань. На думку завідувача кафедри анестезіології та інтенсивної терапії професора Олега Лоскутова, симуляційні заняття довели свою ефективність і потребують подальшого поширення у медичному навчанні.
