Понад півмільярда людей у всьому світі живуть із цукровим діабетом, і прогнозується, що до 2045 року ця цифра сягне 783 мільйонів. Одночасно світ все частіше стикається з гуманітарними кризами (війни, техногенні катастрофи, стихійні лиха).

Понад 100 мільйонів змушені переселитися. Гуманітарні кризи значно підвищують ризики для здоров’я хворих на цукровий діабет, однак надання допомоги в таких умовах залишається неадекватним і погано скоординованим. ООН і ВООЗ закликають інтегрувати лікування неінфекційних захворювань, включаючи діабет, у реагування на надзвичайні ситуації.

4-й симпозіум щодо цукрового діабету в умовах гуманітарних криз (The 4th Symposium on Diabetes in Humanitarian Crises) відбувся 9-10 травня 2024 року в Афінах (Греція), щоб забезпечити платформу для спільного навчання, обміну та спільних ініціатив для ключових установ і зацікавлених сторін, залучених до лікування діабету в умовах гуманітарних криз.

Метою зустрічі було обговорення поточних криз, практики, рекомендації та ресурсів для визначення проблем і можливостей у наданні допомоги при діабеті в гуманітарних умовах. Захід стимулював обмін думок та практик роботи в умовах гуманітарної кризи для визначення між організаціями, які займаються лікуванням діабету під час гуманітарних криз, областей спільної роботи.

Доцент кафедри фармацевтичної технології та біофармації НУОЗ України імені П.Л. Шупика Ірина Власенко взяла участь в панельній дискусії та представила інформацію щодо стану забезпечення пацієнтів з цукровим діабетом в Україні та підкреслила важливість продовження підтримки України. Вона звернула увагу, що в умовах воєнного стану підвищується роль фармацевтів, а в деяких випадках вони залишаються єдиними працівниками охорони здоров’я, які доступні для пацієнта.

Окрім того, Власенко Ірина представила постерну доповідь щодо дослідження стану медичного та фармацевтичної допомоги українським біженцям, пацієнтам із цукровим діабетом  в країнах Європи. На основі опитування виявлено численні проблеми щодо медичного та фармацевтичного забезпечення українських біженців із цукровим діабетом, що пов’язані насамперед із мовним бар’єром та особливостями європейських систем охорони здоров’я. За думкою пацієнтів вкрай необхідна психологічна підтримка.