13 квітня виповнилося б 79 років Георгію Войтенку (13.04.1942 – 30.01.2020), відомому вченому та видатному педагогу, клінічному фармакологу, заслуженому лікарю України (2009), доктору медичних наук (1989), професору (1992), киянину, який близько 40 років пропрацював в НМАПО імені П. Л. Шупика (тепер – НУОЗ України імені П. Л. Шупика) та раптово відійшов у вічність рік  тому.

Важко усвідомлювати, що вже не почуєш голосу Георгія Миколайовича, чудового співрозмовника і лектора, не зустрінешся з цією безперечно сильною, харизматичною і цілісною особистістю, наполегливою,  відвертою, принциповою, комунікабельною, ерудованою, енергійною і мудрою людиною з тонкою іронією, безвідмовною інтуїцією, багатим життєвим і професійним досвідом, неперевершеними відчуттям часу і почуттям гумору. Георгій Миколайович залишив по собі дійсно визначні наукові здобутки, а також дуже виразні спогади у колег, співпрацівників, учнів, друзів та знайомих, яких у нього було чимало, і яких, безумовно, він надихав на творчу, продуктивну  діяльність  і  професійні досягнення. Він був також відданим чоловіком, батьком і дідусем. 

Дитинство та  шкільні роки Георгія Миколайовича пройшли в Обухові на Київщині. У 1966 році він закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту імені академіка О. О. Богомольця. Трудову  діяльність розпочав лікарем-педіатром Боярської дитячої консультації Києво-Святошинського району Київської області. У 1968 році вступив до аспірантури за спеціальністю «токсикологія»  при Київському НДІ фармакології та токсикології МОЗ України, де вже у 1970 році захистив кандидатську дисертацію «Вивчення тіолових сполук у якості відновлювачів метгемоглобіну» і де у 1970—1978 роках працював молодшим науковим співробітником.  У цей же час був старшим лікарем-токсикологом на Республіканській станції санітарної  авіації МОЗ України. У 1978—1979 роках він – старший науковий співробітник відділу анестезіології і реанімації Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії. З 1979 року працював  у НМАПО імені П. Л. Шупика на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора, першого і єдиного завідувача кафедри клінічної фармакології і фітотерапії (першої в післядипломній освіті на теренах колишнього СРСР, 1991—1993), професора кафедр фармацевтичного профілю (до березня 2017 року). Войтенко є одним з фундаторів теперішньої кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології (2008). 

У 1989 році захистив докторську дисертацію «Фармакологічне дослідження поліфенольних сполук та їх композицій з пектином в умовах патології шлунка і органів гепатопанкреатодуоденальної системи». Багато років поспіль працював за сумісництвом у НМУ імені академіка О. О. Богомольця та у КМУ (колишній КМІ УАНМ). З березня 2017 року працював  у ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л. І. Медведя МОЗ України». У 1995—1999 роках обіймав посаду заступника Голови фармакологічного комітету – директора Центру побічної дії МОЗ України, очолював експертну групу фітотерапевтичних і гомеопатичних засобів. Виконав особисто великий обсяг роботи з організації та впровадження в Україні системи фармакологічного нагляду. Протягом останніх 37 років діяльності був професором-консультантом Республіканського Бюро судово-медичної експертизи МОЗ України; також був членом проблемної комісії «Клінічна фармація» МОЗ та НАМН України. 

Професор Г. Войтенко є автором понад 350 наукових праць, у т. ч.  навчальних посібників, монографій, авторських свідоцтв і патентів, а також багатьох навчальних планів і програм циклів ТУ і стажування тощо. 

Наукові напрями досліджень Г. Войтенка охоплюють різні розділи  медицини: експериментальна і клінічна токсикологія, фармакологія антидотів, інтенсивна терапія гострих панкреатитів та шокових станів, методи детоксикації, розробка та запровадження композиційних препаратів з рослинних полімерів та антиоксидантів, судово-фармакологічна експертиза, фармаконагляд, клінічна фармакологія акто- та радіопротекторів, адаптогенів, клінічна фармакогнозія і фітотерапія в педіатрії, гепатології та гастроентерології, фармакоанестезіологія, патофізіологія гепатобіліарної і кардіореспіраторної систем тощо. 

Під його керівництвом офіційно виконана одна кандидатська дисертація, проте насправді він був науковим консультантом для більше ніж двох десятків здобувачів за різними медичними і фармацевтичними спеціальностями, які вважають його своїм вчителем. У 2011 році Г. Войтенку присвоєно почесне звання “Visiting professor” Державного університету медицини і фармації імені Миколая Тестеміцану (Республіка Молдова). Нагороджений трьома медалями, знаками «Винахідник СРСР» та  «Відмінник охорони здоров’я», Грамотою Міністра охорони здоров’я України. 

Наукову, педагогічну і лікувальну роботу Г. Войтенко успішно поєднував з активною громадською діяльністю. Він був членом вченої ради медико-профілактичного і фармацевтичного факультету НМАПО імені П. Л. Шупика, декількох спеціалізованих рад із захисту дисертацій при нашій академії, ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л. І. Медведя МОЗ України». Упродовж багатьох років він працював у редакційних колегіях трьох фахових науково-практичних журналів, а також був головою атестаційної комісії лікарів і середнього медичного персоналу корпорації лікувально-оздоровчих закладів «Сільгоспздравниця». 

Високі людські якості, працездатність, компетентність і професіоналізм, творча наснага, відданість улюбленій справі Георгія Миколайовича сприяли  заслуженому авторитету серед колег. 

Пам’ятаємо, шануємо, пишаємось… Світла  пам’ять Вам, Вчителю. 

Колектив кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології.