Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 року № 1306 скасована постанова від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», а розпорядженням № 1047-р цього ж дня скасований наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Скасування зазначених документів знімає обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій.

Саме цими документами було визначено, що тривалість роботи за сумісництвом не може бути більшою чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний  день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не могла перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Відповідно до  ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону України «Про оплату праці» працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

При укладенні трудового договору про сумісництво необхідно враховувати норму статті 102-1 КЗпП України про те, що сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. Тобто при укладенні трудового за сумісництвом працівнику необхідно встановити графік роботи, який є поза робочими часом за основним місцем роботи. І у табелі обліку робочого часу необхідно це відобразити.

Крім того, Держпраці у своїх роз’ясненнях зазначає, що виходячи зі змісту частини 2 статті 21 КЗпП України, обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін. Звідси випливає, що в колективному договорі можуть бути норми, які або регулюють прийняття на роботу за сумісництвом, або встановлюють обмеження роботи працівників за сумісництвом.

Чинним Колективним договором НУОЗ України імені П. Л. Шупика (п. 5.1.23) передбачено, що працівникам, які працюють за сумісництвом, заробітна плата виплачується за фактично виконану роботу, але не більше, ніж 0,5 ставки.