Наукова школа – це творчий колектив дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою та стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера, відомого вченого у відповідній галузі медичної науки. Кожна наукова школа налічує мінімум три доктори наук за однією спеціальністю. Ключовою фігурою наукової школи є лідер, який дає назву школі. Лідером може бути видатний, авторитетний вчений, який продукує ідеї та керує їх втіленням в наукову працю, вчений, який може об’єднати навколо себе однодумців.

Поняття «наукова школа» є історичним. Елементи колективної форми наукової творчості виникли ще в античному світі. Прикладами стародавніх філософських шкіл з елементарною структурою («учитель – учні чи послідовники») можуть бути мілетська і піфагорійська школи, школа Платона, школа Аристотеля (Лікей), Олександрійська школа. У цьому самому розумінні можна говорити й про наукову школу Г. Галілея (XVII ст.). Наукові школи в сучасному розумінні виникли в XIX ст., коли внаслідок дії соціально-економічних факторів і зближення науки з виробництвом набули поширення зміни в організації наукових досліджень, які зумовили домінантність та необхідність колективних форм творчості для подальшого прогресу науки.

Наукова школа є інтелектуальною, емоційно-ціннісною, неформальною, відкритою спільнотою учених різних статусів, що під керівництвом лідера розвивають висунутий ним науковий напрям та розробляють дослідницьку програму. Суттєвою ознакою наукової школи є одночасність реалізації функцій створення, поширення, захисту наукових ідей та знань, навчання молодих учених тощо.

В Національному університеті охорони здоров'я імені П. Л. Шупика функціонує 25 наукових шкіл та 4 наукові школи, що розвиваються.

Кожна наукова школа НУОЗ України імені П. Л. Шупика історично створена та розвивається під керівництвом науковця-лідера в певному напрямі медицини. Наукові школи мають місію, цілі та завдання, які складають її наукову та духовну основу.