В 2023 році вийшли 2 монографії в яких представлені результати багаторічних досліджень авторів у порівнянні із даними світової літератури. “Рак щитовидної залози: етіопатогенез, діагностика та лікування”.
В цій монографіі представлені епідеміологічні дані, патогенетичні механізми з молекулярними змінами та прогнозом перебігу, сучасна класифікація та схеми лікування не тільки високодиференційованого раку, а і найагресивнішої форми — апластичної карциноми щитовидної залози. Вузли щитовидної залози зустрічаються у 20-70% населення. Серед цієї кількості 5 % виявляються злоякісними.
Для більшості пацієнтів хворих на рак щитовидної залози хірургічне втручання, лікування радіоактивним йодом і супресія ТТГ тироксином обумовлює високий рівень виживання. Проте, у 10-20% пацієнтів можуть виникати рецидиви, у 10% - регіонарні чи віддалені метастази, які втрачають здатність накопичувати радіойод. 3-річне виживання таких хворих становить менше 50%.
Впродовж десятиліть, які пройшли після аварії на ЧАЄС, науковці та лікарі-ендокринологи цілеспрямовано та всебічно вивчали та оцінювати клініко-діагностичні та молекулярно-генетичні аспекти канцерогенезу у щитовидній залозі. Морфологічні зміни та агресивність форм, удосконалення хірургічного та радіологічного лікування, уточнення прогнозів, схеми лікування та розбір найбільш типових лікарських помилок — все це і трошки більше представлено на сторінках цієї монографії.
Ця монографія вже знайшла своїх шанувальників серед науковців та лікарів ендокринологів. Більш детально із змістом можна озайомитися на кафедрі ендокринології та в бібліотеці ДУ “Інститут ендокринології та обміну речовин”
“COVID-19 та ендокринна система”.
Ця монографія містить великий обсяг даних про потофізіологічні зв’язки між виникненням та перебігом інфекційного захворявання та ендокринною патологією, генетичні та клінічні особливості цих поєднаних станів.
Пандемія коронавірусу 2019 року вплинула на здоров'я людей у всьому світі. Вже отримані докази вразливості ендокриної системи. Через залучення в патологічний процес багатьох ендокринних органів, тканин і гормонів вчені обґрунтували “ендокринний фенотип” COVID-19. Документально підтверджений вплив цього вірусу на гіпоталамо-гіпофізарну вісь, щитовидну, надниркові та підшлункову залози.
Окрім гострої фази, COVID-19 може спричинити і багатосистемні віддалені наслідки. Термін post-COVID-сидром використовується, якщо симптоми тривають більше 12 тижнів і не є супутніми діагнозами.
COVID-19 та глобальне поширення захворюваності на цукровий діабет, мультиморбідність та супутні захворювання, патогенетичні аспекти та стратегії лікування таких хворих — широко обговорюються на сторінках цієї монографії та буде цікавим для лікарів-ендокринологів, сімейних лікарів.
Монографія є в наявності на кафедрі ендокринології та в бібліотеці ДУ “Інститут ендокринології та обміну речовин”.