Google search

1918–1937 рр.     — професор Г.Ф. Писемський

  

1937–1952 рр.     — професор Ю.Я. Янкелевич

  

1952–1959 рр.     — професор В.М. Хмелевський

 

1959–1971 рр.     — професор В.М. Савицький

 

1971–1992 рр.     — професор Л.В. Тимошенко

 

1992–2016 рр.     — професор Ю.П. Вдовиченко

  

2016 – 2021 рр. — професор О.В. Горбунова

 

З 2021 р. і дотепер – професор Н.Ю. Педаченко

 

Кафедра акушерства та гінекології (нині — кафедра акушерства, гінекології та перинатології) була створена в серпні 1918 р. на базі поліклініки Клінічного інституту Київського Професійного Союзу лікарів, який декретом Ради народних комісарів від 24 липня 1919 р. був реорганізований у вищій навчальний заклад з присвоєнням назви Київського Державного інституту удосконалення лікарів. На першому етапі існували 2 кафедри: кафедра акушерства, яку організував і очолив заслужений діяч науки професор Г. Ф. Писемський, і кафедра гінекології, організатором і керівником якої став професор В. Л. Лозинський. Обидві кафедри розташовувалися в будинку Маріїнської громади Червоного Хреста по вул. Саксаганського, 75 і мали лише 30 ліжок. Надалі кафедра одержала додаткові учбові бази для занять з лікарями-курсантами і ще 210 ліжок у лікарнях залізничників і водників. Також були організовані філії кафедри у м. Коростені (керівник доцент А. П. Миколаїв) та м. Чернігові (керівник к. мед. н. Я. Н. Слупський).

 

Після закінчення Другої Світової війни, основною клінічною базою кафедри акушерства та гінекології №1 стало акушерсько-гінекологічне відділення Київської обласної клінічної лікарні, а після будівництва акушерського корпуса на території лікарні, кафедра розташувалася в його приміщенні (на сьогодні — Київський обласний центр охорони здоров’я матері та дитини). За багато років плідної праці на кафедрі підвищили кваліфікацію понад 8000 лікарів (з 1918 по 2008 р.р.). У роботі кафедри можна виділити декілька періодів. 

Перший період — 1918–1937, кафедру очолював заслужений діяч науки професор Григорій Федорович Писемський, талановитий учений, широко досвідчений клініцист, який проводив наукову, викладацьку, лікарську і суспільну роботу.

1888 р. закінчив Київський університет. Працював ординатором Київської акушерської клініки Рейна (1888-1893), ординатором гінекологічного відділення Київської Кирилівської лікарні. Захистив у Військово-медичній академії дисертацію «До питання про іннервацію матки» (1904) та отримав ступінь доктора медицини. Завідував гінекологічним відділенням Київської міської лікарні (1903—1913). У 1905-1913 pp. – приват-доцент кафедри акушерства та гінекології Київського університету.

У 1914-1915 рр. - екстраординарний професор Московського університету на кафедрі акушерства, жіночих та дитячих хвороб, завідувач акушерської клініки університету. У 1915-1917 рр.. — директор Надеждинського допоміжного закладу в Санкт-Петербурзі.

1920 року переїхав до Києва, де завідував кафедрою акушерства та гінекології Київського медичного інституту та був директором акушерської клініки Клінічного інституту. Завідувач кафедри акушерства та гінекології в Інституті вдосконалення лікарів (1920-1937).

У 1930-1934 pp. - Науковий керівник Інституту охорони материнства та дитинства

Займався питаннями злоякісних новоутворень матки, фізіології та патології печінки під час вагітності. Автор низки операцій на фалопієвих трубах.

Г. Ф. Писемський створив свою науково-практичну школу, що подарувала науці багато кваліфікованих акушерів-гінекологів, з них 15 професорів і 14 доцентів. Напрямками роботи його школи були: проблеми раку; проведення масових профілактичних оглядів жінок і рання діагностика раку жіночих статевих органів, у тому числі за допомогою кольпоскопа; розробка методів знеболювання пологів. Найбільш відомі учні Г. Ф. Писемського: Ю. Я. Янкелевич, С. П. Виноградова. Глибоку ерудицію вченого і великий клінічний досвід Г. Ф. Писемський вмів об’єднувати з чутким, уважним відношенням до жінки-матері. З його ім’ям пов’язано удосконалення надання акушерської допомоги жінкам у районах — створення колгоспних пологових будинків. У цей період кафедра розробляла наступні питання: методи посилення пологової діяльності при її слабкості; заходи щодо знеболювання пологів і впровадження їх у практику; профілактика мертвонародження; ендогенна інфекція, профілактика й терапія септичних післяпологових захворювань; капіляроскопія при токсикозах вагітних жінок.

Ним опубліковано біля 60 наукових праць, він був головою Акушерсько-гінекологічного товариства міста Києва й України, учасником багатьох міжнародних і вітчизняних акушерських з’їздів. У 1935 р. йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки.

Другий період (1937–1952) — складний етап, що переривався на кілька років Другою Світовою війною. У цей період керівником кафедри був професор Юхим Якович Янкелевич, один з найталановитіших учнів професора Г. Ф. Писемського, поради якого він завжди втілював у життя.

Об’єднання кафедр відбулося в 1946 р., і вже об’єднану кафедру очолив професор Ю. Я. Янкелевич, а філію кафедри, що була розташована в інституті ОХМАДИТ — професор В. М. Хмелевський.

Юхим Якович Янкелевич – акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1939), професор – народився у місті Києві. У 1912 р. закінчив гімназію, у 1919 р. – медичний факультет Київського університету. З 1922 по 1926 р. працював ординатором акушерсько-гінекологічного відділення Київського інституту удосконалення лікарів, з 1925 по 1932 р. – асистентом цього ж інституту.

З 1932 по 1935 р. працював доцентом і завідував гінекологічною клінікою Київського інституту охорони материнства і дитинства. У 1939 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Гемікольпоектомія при випадінні матки, піхви і вікова гістоархітектоніка стінки піхви». З цього часу і до початку Великої Вітчизняної війни завідував кафедрою акушерства і гінекології Київського інституту удосконалення лікарів.

З 1941 по 1944 р. Ю. Я. Янкелевич був начальником евакогоспіталю і головним гінекологом 3-го Українського фронту діючої Армії.

Після визволення Києва професор Ю. Я. Янкелевич повернувся до Київського інституту удосконалення лікарів на посаду завідувача кафедри акушерства та гінекології, де працював до виходу на пенсію у 1951 р. Співробітниками кафедри в той час були доценти — Верхоглядов П. Г., Кінчій Д. А., асистенти — Недзвецька М. І., Мурадян А. А., Ляшенко М. С., Сиркін А. М, які поєднували напружену роботу в клініці з педагогічною та науково-дослідницькою діяльністю.

Перу Ю. Я. Янкелевича належить понад 60 наукових праць, 2 наукових винаходи. Він був консультантом двох навчальних кінофільмів — «Народження людини» і «Механізм нормальних пологів».

Створив наукову школу, основними напрямами якої стали профілактика професійних жіночих захворювань, функціональна діагностика в гінекології.

Професор Ю. Я. Янкелевич першим впровадив у медичну практику клейдотомію на живому плоді, створив оригінальні ножиці для проведення цієї операції, розробляв принципи ведення післяродового періоду, був одним з ініціаторів створення в Україні колгоспних пологових будинків.

Під його керівництвом на кафедрі вивчалися і розроблялися питання профілактики професійних жіночих хвороб; принципи ведення післяпологового періоду; функціональної діагностики в гінекології; охорона праці жінок у сільському господарстві. 

Третій період — 1952–1959, кафедрою завідував професор Володимир Миколайович Хмелевський. Закінчив Київський медичний інститут 1925 року, з 1931 — співробітник Київського інституту удосконалення лікарів.

У 1946 році захистив докторську дисертацію «Посилення родової діяльності глюкозою та кальцієм по методу автора». Того ж року очолив філію кафедри акушерства гінекології та перинатології Київського інституту удосконалення лікарів, яка розташовувалася в лікарні ОХМАТДИТ. З 1947 року — професор кафедри, з 1952 — її завідувач. Автор більш як 40 наукових праць. Праці Хмелевського присвячені вивченню гематом піхви й зовнішніх статевих органів під час вагітності й пологів. Досліджував також проблеми мертвонароджуваності, запобігання гіпоксії плода в утробі, перинатальної смертності.

Під керівництвом Хмелевського захищені 2 кандидатські дисертації, виконано 49 наукових праць.

У 1945 році В. М. Хмелевському присвоєно звання Заслуженого лікаря УРСР, він нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні». В. М. Хмелевський був членом Вченої ради Міністерства охорони здоров’я УРСР, відповідальним секретарем журналу «Педіатрія, акушерство та гінекологія», головою товариства акушерів-гінекологів Києва та області. 

У четвертий період (1959–1971) кафедрою завідував професор Василь Миколайович Савицький. У 1955 році йому присвоєно вчений ступінь доктора медичних наук після захисту дисертації на тему «Тканьова терапія захворювань жіночої статевої сфери». Його перу належать більш 40 клініко-лабораторних і клінічних робіт з актуальних питань акушерства і гінекології; під його керівництвом виконано 2 докторських і 12 кандидатських дисертацій. 

В. М. Савицький є автором ряду підручників, методичних рекомендацій, монографій. Теоретичні дослідження В. М. Савицького стосувалися питань фізіотерапевтичних методів лікування захворювань жіночої статевої сфери, методів тканьової терапії, діагностики і хіміотерапії новоутворень. Василя Миколайовича удостоєно Ордена Червоної Зірки, двох Орденів Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалей. На кафедрі в цей період проводилась робота над вирішенням наступних задач: хіміо- і гормонотерапія при злоякісних пухлинах жіночої статевої сфери; профілактика і боротьба з гіпотонічними матковими кровотечами під час пологів і в ранньому післяпологовому періоді; вивчення і лікування хоріонепітеліоми (кафедра була республіканським центром з вивчення хоріонепітеліоми). Співробітниками кафедри були доценти — Л. А. Ганул, А. А. Давиденко, М. С. Ляшенко, М. І. Недзвецька, П. М. Савицький, Е. П. Триодін; асистенти — Д. Ф. Березовський, С. В. Вінниченко, В. К. Вінницька, С. С. Леуш, М. С. Сукачов. Професор В. М. Савицький очолював кафедру до 1971 року, а потім, до 1974 року, працював на кафедрі консультантом. 

У п’ятий період (1971–1993) кафедру і клініку очолював член-кор. АМН СРСР, АМН України, Росії, НАН України, професор Леонід Васильович Тимошенко. Під його керівництвом підготовлені 21 доктор і понад 100 кандидатів медичних наук; 16 його учнів очолюють кафедри акушерства і гінекології на Україні, працюють доцентами, асистентами, завідуючими відділень. В цей період співробітниками кафедри були І. К. Гамачек, В. Я. Голота, Є. І. Горобець, С. С. Леуш та ін. 

Леонід Васильович Тимошенко є автором і співавтором більше 700 наукових робіт, у т.ч. посібників і монографій. Найбільш відомі з них — «Алкогольний синдром плода», «Акушерська ендокринологія», «Гемолітична хвороба плода і немовляти», «Використання лазерних променів в акушерстві і гінекології». Л. В. Тимошенко — лауреат премії імені В. Ф. Снегірьова; нагороджений медаллю Земельвейса, 6 медалями Виставки досягнень народного господарства СРСР і УРСР, знаком «Відмінник охорони здоров’я», понад 20 грамотами і дипломами, має 14 бойових нагород, як учасник Великої Вітчизняної війни. 

Основні напрямки наукової діяльності Л. В. Тимошенко і кафедри: вивчення значення резус-фактора у виникненні гемолітичних ускладнень в акушерстві та гінекології; нейрогуморальна регуляція скорочувальної діяльності матки і корекція її порушень; фактори ризику ускладнень для матері та плода; принципи комплексної дородової підготовки і знеболювання пологів; маткові кровотечі в акушерстві; акушерської ендокринології, гіпоксія плода, асфіксія плода та новонародженого; функціональний стан системи адаптації у вагітних жінок і гінекологічних хворих. 

Л. В. Тимошенко завжди вів велику редакційну роботу, був заступником головного редактора Українського журналу «Педіатрія, акушерство і гінекологія», членом редакційної колегії журналів «Акушерство і гінекологія» (Москва, Софія), редактором розділу Великої медичної енциклопедії, членом спеціалізованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій в КДІУВ (НМАПО імені П. Л. Шупика) и КНІІ ПАГ. За його ініціативи на території Київської обласної клінічної лікарні побудовано дев’ятиповерховий акушерський корпус, де розміщено спеціалізовані відділення (тепер — Київський обласний центр охорони здоров’я матері та дитини) і кафедра акушерства, гінекології та перинатології, він самостійно контролював хід будівельних робіт. Співробітниками кафедри стали В. В. Волобуєв, Т. В. Герасимова, С. В. Дудка, І. В. Лопушан, М. П. Миколайчук, В. І. Хілобок, М. В. Хименко, С. Н. Янюта. 

Л. В. Тимошенко з 1993 року до своїх останніх років життя був професором-консультантом Київського обласного центру охорони здоров’я матері та дитини (основної клінічної бази кафедри). 

З червня 1993 року кафедру і клініку очолив талановитий лікар, вчений і педагог, один з наймолодших професорів України — Юрій Петрович Вдовиченко. Він, як і більшість співробітників кафедри, є учнем Л. В. Тимошенко. Під керівництвом Ю. П. Вдовиченка виконано 25 докторських і понад 200 кандидатських дисертацій. В теперішній час проводяться наукові дослідження в сфері профілактики гнійно-септичних ускладнень в акушерстві та гінекології, а також прогнозування, профілактики, лікування і реабілітації порушень репродуктивної функції жінок на сучасному етапі. 

Завдяки заслуженому авторитету професора Ю. П. Вдовиченка, за підтримки керівництва НМАПО и УОЗ Київської області, вперше в місті Києві вдалось з’єднати разом досягнення сучасної акушерської науки та накопичений на кафедрі багатий педагогічний досвід з великим клінічним матеріалом Київського обласного центру охорони здоров’я матері та дитини, головний лікар і завідувачі відділень якого стали співробітниками кафедри акушерства, гінекології та перинатології. Багато лікарів акушерів-гінекологів Центру та обласних лікувальних закладів є учениками та послідовниками Ю. П. Вдовиченка, вони продовжують виконувати наукові дослідження під його керівництвом. Ю. П. Вдовиченко поєднував роботу в клініці з науковою та організаційною роботою в академії на посаді першого проректора НМАПО імені П. Л. Шупика (з січня 2003 р.). Також він є заступником голови спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 по захисту докторських і кандидатських дисертацій зі спеціальностей «акушерство та гінекологія», «анестезіологія та інтенсивна терапія». Крім того, він виконує обов’язки головного редактора журналу «Репродуктивне здоров’я жінки», є членом редакційної колегії багатьох провідних медичних журналів і наукових видань України. За ініціативи професора Ю. П. Вдовиченка на кафедрі у 2002 році створена «Лабораторія сучасних інформаційних технологій в медицині», основними завданнями якої є вивчення, удосконалення та впровадження новітніх методів післядипломної освіти та професійного тренінгу лікарів акушерів-гінекологів; розробка та видання методичних рекомендацій, направлених на підвищення якості післядипломної медичної освіти; інформаційна підтримка практичних лікарів-гінекологів з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі «Іnternet»; розробка, видання та розповсюдження алгоритмів лікувально-організаційних дій, направлених на зниження існуючих високих рівнів материнської та перинатальної захворюваності; методологічне та інформаційно-патентне забезпечення науково-дослідницької діяльності магістрів, клінічних ординаторів, аспірантів НМАПО, пошукачів наукових ступенів кандидатів і докторів медичних наук; взаємодія та обмін досвідом з вищими навчальними закладами країни в галузі післядипломної освіти лікарів акушерів-гінекологів та сучасних інформаційних технологій; розширення міжнародної науково-педагогічної співпраці. Під наглядом Ю. П. Вдовиченка створена власна web-сторінка кафедри у всесвітній комп’ютерній мережі Іnternet, де представлено основні етапи історії, наукові досягнення та перспективні напрямки розвитку кафедри (www.lsіt.kіev.ua). З грудня 2002 року професора Ю. П. Вдовиченка обрано членом експертної ради ВАК України. 

Починаючи з 2005 року кафедра акушерства, гінекології та перинатології ініціювала та проводить активну роботу по встановленню міжнародних контактів з фаховими кафедрами, професійними організаціями, університетами та академіями Європейських країн, США і Канади, а також сприяє координації наукових та освітніх програм на післядипломному рівні для українських лікарів акушерів-гінекологів, представників інших кафедр медичних вищих учбових закладів України в залежності від їх професійних інтересів. Так, за ініціативи професора Ю. П. Вдовиченка та при повній підтримці керівництва НМАПО, було створено Українське Товариство Перинатальної Медицини (УТПМ), яке об’єднало в своїх рядах акушерів-гінекологів, неонатологів, педіатрів, спеціалістів у галузі ультразвукової діагностики, медичної генетики та медицини плода, а також анестезіологів, які працюють в акушерських відділеннях, перинатальних центрах та відділеннях реанімації новонароджених дітей, медичних психологів і парамедиків, професійна діяльність яких пов’язана з охороною здоров’я вагітної жінки, плода та новонародженої дитини. Професора Ю. П. Вдовиченка було обрано президентом УТПМ. В 2006 році Українське Товариство Перинатальної медицини було прийнято в Європейську та Всесвітню Асоціації Перинатальної Медицини (EAPM, WAPM). А в 2008 році, вперше за часи незалежності України, УТПМ представляло інтереси України в Європейській Раді та Коледжах Акушерів і Гінекологів (EBCOG), координуючи наукову, освітню та клінічну роботу в галузі акушерства, гінекології, репродуктивної та перинатальної медицини всіх національних асоціацій європейських країн. Плідною можна назвати й співпрацю кафедри з такими всесвітньо відомими організаціями, як Міжнародне Товариство «Плід як Пацієнт» (Іnternatіonal Socіety «Fetus As A Patіent») та Міжуніверситетська Школа Медичного Ультразвука  іменіЯна Дональда (Іan Donald Іnterunіversіty School of Medіcal Ultrasound), в рамках якого під егідою НМАПО було проведено 3 наукових симпозіуми з міжнародною участю, на яких виступали як провідні українські спеціалісти, так і всесвітньо відомі лектори і професори з інших країн світу. Участь в роботі симпозіумів взяли більш, ніж 800 українських акушерів-гінекологів, як практикуючих лікарів, так і викладачів профільних кафедр медичних інститутів, університетів та академій. Це зіграло дуже важливу роль у безперервному післядипломному навчанні та стало ефективним способом підвищення кваліфікації викладацьких кадрів на теренах України. 

Співпраця та сумісні освітні проекти кафедри акушерства, гінекології та перинатології з такими міжнародними організаціями гінекологів-ендоскопістів, як Міжнародне Товариство Гінекологічної Ендоскопії (ІSGE), Європейське Товариство Гінекологічної Ендоскопії (ESGE) та Американська Асоціація Гінекологів Лапароскопістів (AAGL) призвели до створення Українського Товариства Гінекологів-Ендоскопістів та Тазових Хірургів (УТГЕТХ), у рамках якого в 2006 и 2007 роках були проведені міжнародні симпозіуми «Київська Школа Сучасної Гінекологічної Ендоскопії», які зібрали більше 500 учасників зі всієї України та сусідніх країн. Під час проведення цих симпозіумів вперше в Україні були виконані on lіne трансляції із операційних, в результаті чого українські лікарі мали змогу бути присутніми під час найскладніших оперативних втручань на органах малого тазу жінок, які разом з вітчизняними спеціалістами провели всесвітньо відомі гінекологи-хірурги — професора Гаррі Річ (США), Антоніо Сетубал (Португалія), Маріо Мальцоні (Італія), Резад Пашич (США), Олав Істре (Норвегія), Олександр Попов (Росія) та інші. Сьогодні УТГЕТХ офіційно признано Європейською та Міжнародною Асоціаціями Гінекологів-Ендоскопістів, а також ця організація є Асоційованим членом AAGL. Очолює товариство член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Юрій Петрович Вдовиченко. 

З березня 2016 року кафедру акушерства, гінекології та перинатології Українського державного інституту репродуктології очолила Горбунова Ольга Володимирівна – доктор медичних наук (2007), доцент (2012), лікар акушер-гінеколог Вищої категорії (2007), лікар-організатор Вищої категорії (2012). Вона є ученицею члена-кореспондента НАМН України Юрія Петровича Вдовиченка, автором 58 друкованих наукових робіт, має 2 патенти. Під її керівництвом захищено 9 кандидатських дисертацій. 

Основні напрямки наукових досліджень: репродуктивне здоров’я жінок з оперованою маткою, пренатальна діагностика і прегравідарна підготовка.

 

Основні напрямки клінічної роботи: діагностика і лікування гінекологічних захворювань, в тому числі УЗД, кольпоскопія, гістеро- і лапароскопія; діагностика, лікування та реабілітація репродуктивної функції жінок (лікування безпліддя); діагностика і лікування патологій шийки матки; ведення вагітності, в тому числі пренатальна діагностика; ендокринна гінекологія всіх періодів життя жінки (становлення та порушення менструального циклу, клімактеричні розлади). 

За керівництва О. В. Горбунової колективом кафедри акушерства, гінекології та перинатології розроблено і видано навчальний посібник «Актуальні питання акушерства у практиці сімейного лікаря», який відповідає навчальній програмі спеціалізації (інтернатури) за фахом «загальна практика-сімейна медицини», а саме розділу «Здоров’я жінки 04», підрозділу «Акушерство 04.01».

А також колективом кафедри видано навчальний посібник «Актуальні питання гінекології у практиці сімейного лікаря» у 2020 році.

Проведено спільну організаційно-методичну роботу між відділенням медицини плода ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» та кафедрою акушерства, гінекології та перинатології НМАПО імені П. Л. Шупика по впровадженню новітніх технологій в галузі ультразвукової діагностики патології плода на базі Київського пологового будинку № 1 впродовж 2015-2016 р.р.: 

  • Спосіб визначення відповідності розмірів легенів плода терміну вагітності;
  • Спосіб визначення ступеня гіпоплазії легенів у плода;
  • Комплексна ультразвукова біометрія легень плода. 

З 2021 року кафедру очолює професор Педаченко Наталія Юріївна - доктор медичних наук (2013), професор кафедри (2018), лікар акушер-гінеколог вищої кваліфікаційної категорії за фахом “Акушерство та гінекологія” (2012),  голова Київського округу Асоціації акушерів-гінекологів України (2011), відповідальний секретар Асоціації гінекологів-ендокринологів України. Координатор освітнього напрямку ВГО «Асоціація кольпоскопіі і цервікальної патології».

Співробітниками кафедри на чолі з Педаченко Н.Ю. у даний час розроблені цикли тематичного удосконалення, присвячені темі звичного невиношування та внутрішньоматкової хірургії.

Колектив кафедри залишається вірним традиціям, які заклали Г. Ф. Писемський та його учні, відчувають глибоку подяку до всіх співробітників, які своїм трудом, мистецтвом лікування та науково-педагогічними досягненнями внесли великий вклад у формування кафедри і розвиток акушерської та гінекологічної науки в цілому.

«Впродовж 100 років з дня заснування кафедри, ми шануємо канони медицини і з оптимізмом ставимось до сьогодення, не забуваючи про те, що «Майбутнє належить медицині запобіжній. Ця наука, йдучи під руку з державністю, принесе безперечну користь людству.» (М. І. Пирогов).»