Search

Кафедра анестезіології та інтенсивної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (НМАПО) була заснована в жовтні 1957 року, коли на кафедрі торакальної хірургії Київського державного інституту удосконалення лікарів (зав. кафедри професор М.М.Амосов) був зорганізований перший двохмісячний цикл підготовки лікарів-анестезіологів. На цьому циклі працювали асистентами А.Я.Маловичко і А.Ю.Депутат. В 1958 році на цій кафедрі було відкрито курс анестезіології з програмою, розрахованою на чотирьохмісячну підготовку лікаріванестезіологів. Цей курс очолив доцент А.І.Тріщинський. Саме з його ім'ям пов'язані становлення, розвиток, прогрес і процвітання кафедри. В 1967 році професором А.І.Тріщинським на базі існуючого курсу була створена перша в Україні самостійна кафедра анестезіології в Київському державному інституті удосконалення лікарів.

 

Засновник кафедри професор А.І. Тріщинський

Заслужений діяч науки України професор Анатолій Іванович Тріщинський беззмінно очолював кафедру до 1996 року. Завдяки його творчому таланту кафедра анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО утримувала передові позиції в організації учбового процесу, науково-дослідницькій діяльності, лікувальній і суспільно-корисній роботі. До 2004 року професор А.І. Тріщинський був беззміним Головним анестезіологом МОЗ України, президентом Асоціації анестезіологів України. А.І. Трішинський залишаєтся і зараз головним редактором першого в Україні науково-практичного журналу, присвяченого проблемам анестезіології та інтенсивної терапії "Біль, знеболювання і інтенсивна терапія". Без перебільшення можна стверджувати, що з його ім'ям пов'язані зародження, становлення і розвиток служби анестезіології та інтенсивної терапії в Україні. Ми щиро вітаємо дорогого Анатолія Івановича Тріщинського зі славним ювілеєм створеної ним кафедри, бажаємо йому здоров’я, духовної стійкості нових наукових ідей і вдячних учнів.

Великий внесок у формування анестезіології як самостійної науково-практичної дисципліни зробили хірурги М.М. Амосов, А.Н. Бакулєв,
О.О. Вишневський, І.С. Жоров, П.А. Купріянов, Б.В. Петровський, які розуміли, що подадьший розвиток хірургії, підвищення частоти хірургічних втручань, впровадження нових видів оперативного лікування неможливий без впровадження сучасних видів загального знеболювання, без розробки нових методів анестезіологічного забезпечення, а також без підготовки спеціалістів, які б відповідали не тільки за знеболювання, а й за життя хворих під час значних оперативних втручань (Трещинський А.И. и соавт., 1973). Ці видатні вчені сприяли широкому впровадженню сучасних методів загальної анестезії в своїх хірургічних клініках і ставили перед МОЗ СРСР про доцільність відокремлення анестезіології від хірургії як самостійного фаху і галузі медицини. У 1966 р. Наказом міністра охорони здоров’я СРСР “О мерах по дальнейшему развитию анестезиологии и реаниматологии в СРСР” анестезіологію було виділено як окрему науково-практичну дисципліну. Розвиток нової галузі підтримав тодішній міністр охорони здоров’я України професор В.Д. Братусь.

До 1966 року основною клінічною базою кафедри був Київський НДІ торакальної і серцево-судинної хірургії, а з 1966 року - основною клінічною базою кафедри стає створене вперше в Україні самостійне відділення анестезіології та реанімації з власними штатами і ліжковим фондом, відкрите в той час в клінічній лікарні №14 м. Києва ім. Жовтневої революції (нині Київська центральна міська клінічна лікарня). До 1986 року це відділення виконувало функції Республіканського реанімаційного центру Це була справ­жня кузня анестезіологічних кадрів для практичної охорони здоров'я. Школу цього відділення пройшла більшість викладачів кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО. 3 1967 року другою основною клінічною базою кафедри стає відділення анестезіології та реаніматології Київської обласної клінічної лікарні.

В цей час на кафедрі і в базових відділеннях працюють великі ентузіасти нової спеціальності, романтики, красиві, талановиті і сміливі люди. Ризикуючи власним життям, для встановлення наукової істини асистенти кафедри В.О.Троцевич і А.П.Рабінер досліджують на собі дію м'язових релаксантів і спростовують постулат про їх аналгетичну дію.

В 1973р., в зв'язку з виникненням необхідності підготовки дитячих анестезіологів, кафедра починає проводити тематичні цикли, присвячені проблемі дитячої анестезії та інтенсивної терапії. В цей час ще однією клінічною базою кафедри стає дитяча лікарня №14 м. Києва. В цьому ж році клінічною базою кафедри стає клінічна лікарня №7 м. Києва.

В 1976 році кафедра анестезіології та інтенсивної терапії КДІУЛ освоює нові клінічні бази в клінічних лікарнях №3, №15 і №23 м. Києва, в 1986 році - в клінічній лікарні №17 м. Києва, в 1987 році - в лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва, в 1990 році - в Київському міському центрі охорони здоров'я матері і дитини "Лівобережжя".

Для забезпечення повноцінного навчання лікарів в інтернатурі по анестезіології, починаючи з 1992 року, клінічними базами кафедри стають: Київський науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної хірургії, Київський науково-дослідний інститут онкології, Київський науково-дослідний інститут нейрохірургії, Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії, Київський науково-дослідний інститут гематології та переливання крові, Головний військовий госпиталь, клінічна лікарня №1 і пологовий будинок №1 м. Києва.

За час свого існування на кафедрі анестезіології пройшли підготовку більше 15000 лікарів-курсантів.

В 1988 році, у зв'язку з виділенням дитячої анестезіології в окремий фах, рішенням МОЗ СРСР від кафедри анестезіології-реаніматології КДІУЛ була відокремлена частина викладачів і сфор­мована кафедра дитячої анестезіології-реаніматології. Завідуючим новостворенної кафедри став доцент Г.І.Бєлєбєзьєв, а першими співробітниками- доцент С.М.Басманов, асистенти М.Б.Дмитрієва, Т.Г.Чухрай.

В 1995 році рішенням Вченої ради КДІУЛ кафедра анестезіології-реаніматології переіменовується в кафедру анестезіології та інтенсивної терапії, що більше відповідало суті спеціальності і виконуваній кафедрою роботі.

В 1996 році завідуючим кафедрою анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО стає доцент, д.м.н. Шлапак Ігор Порфирійович.

 

Завідувач кафедри з 1996 по 2015 рр. професор І.П. Шлапак

Кафедра безперервно впроваджувала в учбовий процес нові форми навчання. Так, в 1976 році кафедрою анестезіології, однією з церших в Інституті удосконалення лікарів, був запроваджений тестовий контроль знань курсантів. В 1985 році професор А.І.Тріщинський разом з проректором по учбовій роботі професором Д.В.М'ясоєдовим беруть участь в розробці доктрини післядипломної освіти, яка передбачала підготовку спеціалістів і підтримку високого рівня їх кваліфікації.

В 1986-88рр. професор А.І.Тріщинський бере активну участь в розробці Уніфікованих програм з анестезіології та реаніматології, які створюються МОЗ СРСР.

В 1986 році кафедра виступає ініціатором розробки професійно-посадових характеристик для лікарів-анестезіологів спеціалістів та фахівців другої, першої і вищої кваліфікаційних категорій, а також для клінічних лікарів-токсикологів.

В 1990 році ці розробки лягли в основу створених кафедрою Учбових програм інтернатури з анестезіології, інтернатури з клінічної токсикології, передатестаційних циклів по анестезіології і клінічній токсикології. Необхідно зазначити, що при виконанні цієї роботи кафедра анестезіології та ІТ НМАПО тісно співпрацювала з одноіменними кафедрами Дніпропетровської медичної академії, Харківської медичної академії післядипломної освіти,  Луганського, Донецького, Запоріжського, Львівського, Буковинського медуніверситетів республіки.

1988 рік - для покращення організації учбового процесу кафедра впроваджує дві форми анонімного анкетування слухачів: "Клінічна база кафедри очима курсанта" і "Викладач кафедри очима курсанта". В майбутньому досвід анонімного анкетуваня був запозичений всіма кафедрами академії.

В 1991 році співробітниками кафедри, першими в Київській медичній академії післядипломної освіти і в Україні, були створені комп'ютерні програми для навчання/контролю знань лікарів-інтернів і лікарів-анестезіологів, які навчаються на передатестаційних циклах. В цей же час комп'ютерна форма навчання слухачів була впроваджена в учбовий процес кафедри. З цією метою на кафедрі був створений комп'ютерний клас, оснащений 9-ма персональними комп'ютерами. Це був перший комп'ютерний клас на клінічних кафедрах медичної академії.

1992 рік - кафедра першою з усіх кафедр медичної академії видає збірник питань і тестових завдань "Анестезиология и реаниматология", призначений для підготовки лікарів анестезіологів-реаніматологів до атестації.

В 1994 році співробітниками кафедри анестезіології та ІТ КМАПО, разом з співробітниками інших кафедр КМАПО і Національного медичного університету, створюється і впроваджується в учбовий процес навчально-контролююча комп'ютерна програма "Діагностика та інтенсивна терапія невідкладних станів" для лікарів всіх фахів.

В 1995 році під керівництвом кафедри видається книга "Неотложная медицинская помощь", яка містила тестові завдання, відповіді і пояснення до них, більша частина яких ввійшла в автоматизовану систему для атестації лікарів всіх фахів по наданню невідкладної допомоги.

За роки свого існування співробітниками кафедри виконано великий обсяг науково-дослідницької роботи.

Результати цих досліджень були опубліковані в нашій країні і за кордоном, доповідались на всесоюзних, республіканських з'їздах і конференціях, на міжнародних конгресах і симпозіумах в Бухаресті (1981р.), Москві (1989р.), Берліні (1989р.), Пієштянах (1989 р)., Баку (1989 р)., Тбілісі (1990р.), Варшаві (1990 р)., Відні (1991 р), Гаазі (1992р.), Ієрусалимі (1994р.), Сан-Дієго (2002р.), Сіднеї (2005р.), Стамбулі (2006р.), Валенсії (2007р.), Кейп-Таун (2008 р.).

Співробітники кафедри є авторами 30 монографій, 20 учбових посібників, 16 винаходів, більше 200 раціоналізаторських пропозицій і більше 1000 наукових статей і тез доповідей.

З безпосередньою участю д.м.н. І.П. Шлапака і доцента Ф.С. Глумчера, під редакцією проф. А.І. Тріщинського було видано реферативні збірки: "Токсикоз беременных" - в 1995 році, в 1996 році - "Травма", в 1997 році - "Сепсис". На кафедрі було підготовлено 14 докторів медичних наук, 100 кандидатів медичних наук, 19 аспірантів, 72 клінічних ординаторів та 5 магістрів.

Співробітники кафедри брали безпосередню участь в організації і проведенні п'яти з'їздів анестезіологів-реаніматологів України, чотирьох національних конгресів анестезіологів України, одного міжнародного конгресу анестезіологів соціалістичних країн (1986р. м.Киів), Республіканської науково практичної конференції "Анестезія, травма, інтенсивна терапія" (1994р. м.Луцк), 14 наукових конференцій і розширених пленумів Правління Республіканського наукового медичного товариства анестезіологів, Правління Асоціації анестезіологів України, щорічних науково-практичних конференцій в різних містах республіки (Житомир, Черкаси, Рівне, Біла Церква, Миколаїв).

На протязі всього періоду існування кафедри всі викладачі виконували великий обсяг консультативної допомоги по лінії Республіканської станції санітарної авіації МОЗ України. За цей час було здійснено сотні вильотів і виїздів практично у всі регіони України для надання лікувально- консультативної допомоги населенню.

Більшість викладачів кафедри були і є зараз експертами по профілю Республіканського бюро судово-медичної експертизи.

Проф. А.І.Тріщинський з 1962 року по 2004 рік був головним анестезіологом МОЗ України і Президентом Асоціації анестезіологів України.

З 1975 по 1984рр. доц. Г.О.Васильєв був головним дитячим анестезіологом МОЗ України.

З 1988 по 1990 рік головним клінічним токсікологом МОЗ-України був доц. В.О.Троцевич.

З 1990р. до 2004 р. головним клінічним токсикологом МОЗ України був нинішній завідувач кафедри анестезіології та ІТ НМАПО ім. П.Л. Шупика проф. І.П.Шлапак.

З 1997 року і по теперешній час доц. Бондар М.В. являється Головним анестезіологом, а асистент кафедри Недашківський С.М. – головним токсикологом ГУОЗ та МЗ м. Києва.

Таким чином, за період існування кафедри анестезіології та ІТ КМАПО ії співробітниками виконана велитенська робота на педагогічній ниві, в сфері наукової і практичної лікарської діяльності. Історична справедливість вимагає назвати всіх поіменно.

Ми вшановуємо пам’ять тих, хто вже пішов із життя: доцентів кафедри Депутата Андрія Юхимовича, Жалко-Титаренка Володимира Пилиповича, Троцевича Володимира Олексійовича, Заброду Георгія Сергійовича, асистентів кафедри Погадаєва Бориса Георгійовича, Дідовця Сергія Павлович.

З вдячністю згадуємо тих, хто працював на кафедрі: професорів Шлапака Ігоря Порфирійовича, Чепкого Леонарда Петровича, Бєлєбєзьєва Генадія Івановича, Глумчера Фелікса Семеновича, Лисецького Віталія Адамовичв, Зубкова Віктора Івановича доцентів Маловічко Опанаса Яковича, Самоніна Миколу Михайловича, Худошина Валентина Констянтиновича, Басманова Сергія Миколайовича, Дмитрієву Марину Борисівну, Васильєва Григорія Олексійовича, Міщенко Дмитра Леонідовича, асистентів Лявинця Антоніна Степановича, Лелюха Володимира Михайловича, Слободянника Анатолія Леонідовича, Добоша Ігоря Євгеновича, Кузнецова Валерія Констянтиновича, Шморгун Валентину Василівну, Чухрай Тетяну Григорівну, Падалку Віктора Миколайовича, Шевченко Олександра Анатолійовича, Короткоручко Анатолія Олександровича, Куценко Олену Миколаївну, Лісного Івана Івановича, .

З повагою назваємо тих, хто зараз працює на кафедрі: завідувача кафедри професора Лоскутова Олега Анатолійовича, професора Малиша Ігоря Ростиславовича, доцентів Ващука Федора Степановича, Бондаря Михайла Володимировича, Бишовця Сергія Миколайовича, Недашківського Сергія Михайловича, Пилипенка Максима Миколайовича, Жежера Андрія Олександровича, Дзюбу Дмитра Олександровича, Кучинську Інну Анатоліївну, Згржебловську Лесю Володимирівну.

Свій 50-річний Ювілей співробітники кафедри анестезіології та інтенсивної терапії відзначили в стінах рідної Академії 15-16 листопада 2007 р., коли була проведена Ювілейна науково-практична конференція, на якій були представлені колеги з України, Росії та Узбекистану.

Співробітники кафедри сповнені надій, оптимізму і бажання прикласти свої вміння та знання для подальшого розвитку кафедри, спеціальності і науки, яким присвятили своє життя.