Думка, що Інтернет і народжені ним сервіси спричиняють на людство вплив, порівнянний з винайденням друкарського верстату, – не нова. Проте інформаційні технології, які перевели світ у добу небаченої доти відкритості, у руках сил зла отримують зовсім інше бачення: потужна зброя масового ураження, яка з жорстокістю, забороненою Женевською конвенцією, уражає найчутливіші верстви населення.

Професійні маніпулятори людською свідомістю перетворюють здобутки інформаційної доби на її бич: свободу слова – на можливість публікувати що-завгодно, рівність у доступі до аудиторії – на «зрівнялівку» у інформаційних позиціях визнаного експерта і невігласа тощо.

Вплив інформаційних маніпуляцій набув такого масштабу, що здобувся на одну з чільних позицій у програмі дій Уряду: «Ціль 4.1. Українець рідше стикається з маніпулятивними та фейковими новинами, повідомленнями та матеріалами».

Подивімося лише на український контекст: російська дезінформаційна кампанія, що триває вже понад десяток років, і стала одним з провідних інструментів гібридної війни; антивакцинальна кампанія, яка так само використовує психофізіологічні особливості людини з метою досягнення своїх – важко повірити, що добрих – завдань.

Психофізіологічною основою таких інформаційних маніпуляцій є факт, що людина, як істота соціальна, спирається на думку одноплемінців у оцінці достовірності повідомлень. Таким чином, саме лише формулювання «цілком очевидно, що...» робить викладений факт набагато достовірнішим для читачів, необізнаних з технологіями інформаційної війни. Іншим варіантом реалізації цього механізму є створення вкрай відмінних від усталених поглядів повідомлень (напр., оцінка діяльності «–3» за традиційною 5-бальною шкалою). Зважаючи на те, що «диму без вогню не буває» пересічний реціпієнт інформаційного впливу намагатиметься розташувати свою позицію посередині розподілу думок (у нашому прикладі за відмінної роботи структури її оцінка дорівнюватиме: (5 [реальна оцінка] – 3 [повідомлення-маніпуляція]) / 2 = 1 [середня оцінка: те, як сприйматиме оцінку діяльності більшість]).

Детальніше дослідити структуру замовних інформаційних маніпуляцій дозволила найпримітивніша зі згаданих кампанія, що розпочалася у березні 2018 р. проти Академії. На щастя, після детального розгляду матеріалів суд підтвердив цілковиту безглуздість і безпідставність звинувачень, та зобов’язав авторів видалити замовні матеріали і оприлюднити спростування.

Звісно ж, ніхто і не подумав виконувати рішення суду. І це – перша ознака несправжнього («фейкового») ресурсу: за ним не стоять реальні люди (журналісти, блогери, профільні фахівці), які підписуються справжніми прізвищами, відомі у реальному житті і мають професійну репутацію. Звідси – ніякого занепокоєння з приводу судової справи та відповідальності за невиконання рішень суду.

Друга ознака – удар по емоціях, адже важливою ланкою цього патогенетичного ланцюга є не дозволити людській свідомості раціонально опрацювати інформацію. Отже, треба залучати емоції, бажано – негативні, оскільки негатив людина сприймає гостріше. Обурення, страх, гнів, заздрість – традиційний набір маніпулятора.

Третя – фактологічні помилки. Якщо автори матеріалу не повважали за потрібне перевірити елементарні речі (хронологію, імена чи вік фігурантів тощо), то чи можна довіряти решті? Досвід доводить, що ні. Наявність помилок у найпростіших фактах ще не робить матеріал маніпуляцією – errare humanum est – проте в поєднанні з попередніми ознаками, резонансністю теми або системністю помилок є сенс замислитись, чи варто довіряти настільки неохайним журналістам.

Чи існують засоби, щоб захистити себе та своїх близьких від зловмисників? На щастя, так:

1. Передусім дивіться на автора та джерело публікації. Навіть не починайте читати ті статті, авторів чи джерела яких ви не знаєте. Людство уникає контакту з агресивними хімічними речовинами, хвороботворними мікроорганізмими, захищається від змій та павуків – тож тактика «захисту відстанню» підійде і тут.
2. Не поширюйте матеріали невідомих авторів
   і джерел. Нехай ці матеріали побудуть у «карантині», якщо вони правдиві, то ви їх побачите пізніше у відомих вам виданнях.
3. Не довіряйте «анонімним експертам», «таємним інсайдерам» – посилання на такі джерела особливо охоче використовують зловмисники через неможливість перевірки їхньої надійності.
4. Можна довіряти людям, чию професійну історію ви добре знаєте і чиї висновки та прогнози переважно справджуються. Просто спостерігайте.
5. Після контакту з інформацією, яка викликала у вас сильний сплеск емоцій, дайте собі час подумати і заспокоїтися. Проаналізуйте наведені цифри та доказову базу, проігноруйте посилання на чутки та домисли. Пам’ятайте, що написати можна все що завгодно.

Зважаючи на важливість теми інформаційної війни для нашої країни, думаю, ця публікація буде не останньою. Адже вплив методів захисту від фейкової інформації на психічне здоров’я порівнянний з впливом антибіотиків – на фізичне.

Повну версію статті читайте в осінньому номері Дайджесту медичної освіти.

Костянтин БАЛАШОВ
керівник відділу комунікацій