Забезпечення національної безпеки є стратегічним завданням та важливою функцією кожної незалежної країни, основною сферою діяльності її політичних і державних інститутів. Національна безпека України спрямована на повну реалізацію життєво важливих інтересів людини, суспільства та держави, забезпечення сприятливих умов існування та розвитку нації, збереження та примноження її матеріальних і духовних цінностей.

Важливою складовою та ресурсом національної безпеки України є здоров’я її громадян, в тому числі, військовослужбовців Збройних сил України та інших структур сектору безпеки держави (далі – військовослужбовців).

Провідним стратегічним завданням держави, важливою складовою та ресурсом національної безпеки України є постійна турбота про поліпшення здоров’я кожного військовослужбовця, забезпечення ефективної діяльності системи медичного забезпечення Збройних сил України та інших структур сектору безпеки держави, як сукупності загальнодержавних та галузевих медично-соціальних заходів, створення для військовослужбовців широкої доступності медичної допомоги в мирний та воєнний час.

Виконання зазначених функцій держави в умовах воєнного стану потребує об’єднання спроможностей і зусиль медичних служб Збройних сил України та інших структур сектору безпеки держави (далі – військово-медичні служби), а також відмобілізованих установ, закладів цивільної охорони здоров’я та медичних організації інших форм власності (далі – медичні служби) в рамках єдиного медичного простору об’єднані основним нормативно-правовим документом – Воєнно-медичною доктриною України.

Державна політика щодо створення єдиного медичного простору, ліквідації вузьковидових підходів та територіальний принцип організації роботи військово-медичної та медичної служби дозволить оптимізувати структуру системи медичного забезпечення та чисельність особового складу медичних частин та закладів, яка повинна відповідати стандартам провідних країн світу та бути уніфікованою і забезпечити інтеграцію ресурсів, сил та засобів медичного забезпечення для їх комплексного використання в інтересах усіх військових частин, закладів та установ, які дислокуються в межах держави.

Воєнно-медична доктрина України – це сукупність науково обґрунтованих принципів, що визначають систему і методи медичного забезпечення бойових дій військ в конкретних історичних умовах, які включають засоби і методи збройної боротьби, рівень медичної науки і практики, стан сил і засобів, а також особливості театрів воєнних дій.

Правовою основою її розроблення є Конституція України, закони України, Воєнна доктрина України та інші нормативно-правові акти з питань охорони здоров’я в Україні, оборони держави і застосування Збройних сил України.

Воєнно-медична доктрина України відображає загальні положення, принципи та вимоги щодо організації медичного забезпечення військ, цивільного населення і не деталізує окремі його складові та клінічні аспекти.

Положення Воєнно-медичної доктрини України поширюються на медичне забезпечення Збройних сил України та інших структур сектору безпеки держави у мирний та воєнний час і є основою для розроблення інших нормативно-правових актів і керівних документів з питань медичного забезпечення Збройних сил України та інших структур сектору безпеки держави.

Військово-медичні служби мають власну систему управління, організаційно-штатну структуру та визначений комплект сил і засобів.

Необхідна кількість цивільних закладів охорони здоров’я, що залучаються для медичного забезпечення військ у воєнний час, визначаються урядом України відповідно до законодавства.

Воєнно-медична доктрина України визначає відповідальність державних органів виконавчої влади за розвиток систем військової і цивільної охорони здоров’я та їх спроможність щодо медичного забезпечення військ та цивільного населення у воєнний час та під час надзвичайних ситуацій.