Search

У 1918 році, в рік організації Київського клінічного інституту удосконалення лікарів була створена секція отоларингології, яка мала лише амбулаторну базу.

У 1922 році отоларингологічна секція була реорганізована в кафедру отоларингології і очолив її професор С.Є.Ставракі (1876 – 1936) – учень професора М. М. Волковича. 

Ставракі С. Е. (1921-1930) організував роботу кафедри на базі ЛОР-стаціонару і розпочав систематизований  навчальний та науковий процес.

Професор С.Е. Ставракі був блискучим хірургом, створив Київську школу отоларингологів. Навчав лікарів хірургічним втручанням на приносових пазухах, тонзилектомії, аденотомії, діагностиці та лікуванню ЛОР-захворювань, зокрема склероми, туберкульозу гортані та іншої патології. 

У 1930 році кафедру очолив доцент, а згодом професор М.Я.Харшак, також учень проф. М. М. Волковича, який продовжив традиції, зокрема з вивчення поширеного на той час захворювання – склероми дихальних шляхів.

Основними напрямками в навчальній, лікувальній та науковій роботі, очолюваною ним клініки були онколарингологія, отогенні ускладнення, опіки та рубцеві стенози стравоходу. Вперше в Україні проф. М.Я.Харшак розробив методики лікування раку гортані - методику повної (1914 рік) і часткової резекції (1933 рік) гортані з приводу раку.  Методику раннього бужування стравоходу при опіках, лікування ускладнених сторонніх тіл стравоходу. Вивчив віддалені результати цих втручань.

У 1944 році завідувачем кафедри обрано професора О.С. Коломійченко, який керував нею до 1964 року.

В цей період він розробив методику післядипломної підготовки лікарів оториноларингологів.

У 1955 році О.С.Коломійченко видав українською мовою книгу «Хвороби вуха» - посібник для практичних лікарів початкової спеціалізації і сільського лікаря загальної практики. Він першим впровадив операційний мікроскоп в Україні, розробив слухополіпшуючі операції при отосклерозі (Ленінська премія, 1964 рік).  Цій темі присвячена монографія яка видана у 1962 р. У ЛОР-клініці за цей період було виконано понад 1000 таких операцій. Кафедра стала методичним центром з підготовки фахівців з цієї проблеми для всього колишнього СРСР.

Під керівництвом проф. О.С.Коломійченка проведене глибоке вивчення ряду отоларингологічних проблем: тонзилярної проблеми, проблеми діагностики та лікування гострого та хронічного отитів, отогенних внутрішньочерепних ускладнень, лікування онкологічних хвороб ЛОР-органів, зокрема накладання кисетного шва при ларингектомії, «роздягання» сонної артерії при операції Крайля. Будучи широко ерудованою людиною, О.С.Коломійченко зробив вагомий внесок в усі розділи нашої спеціальності.

Талант педагога і вчителя дозволив О.С.Коломийченко на базі ЛОР-кафедри виховати плеяду висококваліфікованих фахівців, створити українську школу отоларингологів. Ряд його учнів очолив кафедри медичних інститутів удосконалення лікарів. Це професори І.А.Курілін, С.І.Мостовий, О.А.Євдощенко, І.А.Яшан, М.І.Овсянніков.

Вінцем діяльності О.С.Коломійченка було створення Київського науково-дослідного інституту отоларингології, який тепер носить його ім’я.   

З 1964 року завідувачем кафедри став С. Л. Мостовий, під керівництвом якого, і у співавторстві із співробітниками (Р.А.Абизовим, К.Д.Марченко, О.Д.Момотом, А.О.Лайко) видано ряд посібників та монографій, що мало суттєве значення для поліпшення педагогічного процесу, підвищення рівня знань лікарів-отоларингологів та підвищення ефективності лікування ЛОР-пацієнтів.

Він ґрунтовно вивчив питання метастазування раку гортані в реґіонарні лімфатичні вузли шиї та в переднадгортанний простір.

Значний вклад професор С. І. Мостовий вніс у вивчення склероми бронхів, розробив і впровадив метод «тугої» бронхографії при цьому захворюванні. 

З 1975 по 1991 рік кафедрою завідувала професор О. А. Євдощенко, яка продовжила традиції київської школи отоларингологів, маючи величезний досвід наукової, педагогічної та лікувальної роботи. Зокрема нею проведені клініко-експериментальні дослідження змін ЛОР-органів при грипозній інфекції та експирементально-гістологічні дослідження загоєння переломів стремінця при отосклерозі.

Професор О.А.Євдощенко зробила значний внесок у вивчення клінічних форм гострого стенозуючого ларинготрахеобронхіту у дітей, розробила і впровадила в життя ефективний комплексний метод їх лікування.

Нею розроблено спосіб хірургічної пластики трахеї при хронічних стенозах, який дозволяє відновити прохідність дихальних шляхів, запобігти інвалідності та повернути дитину до нормального життя. Під її керівництвом розроблено нові методики діагностики та лікування латентних отоантритів. (дисертаційна робота М.О.Мельник).

Розроблено і впроваджено щадний метод лікування хворих на гострий та хронічний гайморит з використанням дренажу, висвітлені питання невідкладної допомоги при риногенних, орбітальних та внутрішньочерепних ускладненнях гострих та хронічних захворюваннях при носових пазух. Під її керівництвом розроблені та впроваджені нові способи слухополіпшуючих операцій при хронічному гнійному середньому отиті (дисертаційні роботи Б.Г.Іськіва, В.О. Шкорботуна), розроблено нові методики діагностики та лікування нейросенсорної приглухуватості (дисертаційна робота А.Л.Косаковського), впроваджено кріохірургічні методи лікування ЛОР-патології, іонофорез та ін. На кафедрі проводилось фундаментальне вивчення проблеми діагностики та лікування отоларингологічних онкологічних захворювань, яка викладена в докторській дисертації Р.А.Абизова (1990 рік). 

У 1991 році завідувачем кафедри обрано професора Б. Г. Іськіва, автора підручника по меатотимпанопластиці – учня професора О.А.Євдощенко.  

В цей період розроблена система лікування пацієнтів із хронічними гнійними середніми отитами. Ним проведені експериментальні гістологічні дослідження приживлення різних тканих для створення нової барабанної перетинки (фасція, стінка вени, шкірні трансплантати, слизова оболонка щоки), вивчено фази їх приживлення, ускладнення, які виникають під час виконання експериментальної тимпаопластики, розроблені рекомендації щодо застосування експерименту в клінічних умовах.

У клініці впроваджено новий напрямок в отохірургії – меатотимпанопластика, розроблено різні варіанти, суть яких полягає у тому, що поряд з формуванням нової брабанної перетинки, відновлюються стінки зовнішнього слухового ходу, які часто бувають зруйновані патологічним процесом чи внаслідок операції. 

Новий напрямок став традиційним, його впроваджено в педагогічний процес і в інших клініках. Підготовлено фахівців, які здатні його втілювати під час операції. Меатотимпанопластика постійно вдосконалюється. В.О.Шкорботуном запропоновано модифікацію ІІІ типу тимпанопластики з відновленням задньої стінки зовнішнього слухового ходу,ефективність якого обгрунована електро-окустичним експериментом і клінічними даними. Розроблено показання і техніка виконання відстроченої меатотимпанопластики (О.С. Пелешенко). Досліджено особливості діагностики та лікування різних форм тимпаногенних лабіринтитів (В.В. Кривша).

Х.Панагі досліджено процеси приживлення протезів слухових кісточок, для фіксації яких застосована аутофібріно-клейова композиція.

В цей період співробітниками кафедри оториноларингології (професор Б. Г. Іськів, доц. М.О.Мельник, доц. В.О. Шкорботун) разом з провідними отоларингологами України створені навчальні плани і програма спеціалізації (інтернатури), навчальні плани і програми передастетаційних циклів та циклів тематичного вдосконалення з отоларингології, онкоотоларингології, сурдології (Б.Г.Іськів, Р.А.Абизов, К.Д.Марченко, М.О.Мельник, В.О.Шкорботун). Були розроблені 4 комп’ютерні програми для атестації лікарів-інтернів, фахівців отоларингологів, сурдологів та онкооториноларингологів.    

З 2003 року по 2014р кафедрою завідував Р. А. Абизов – доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, автор єдиного на теренах СНД підручника з онкооториноларингології. Основні напрямки наукової діяльності: тонзилярна проблема, клініко-експериментальні дослідження регенеративних процесів у ЛОР-онкологічних хворих, удосконалення методів променевої діагностики патології ЛОР-органів, консервативного та хірургічного лікування онкоотоларингологічних хворих, розробка новітніх тканинозберігаючих електрозварювальних технологій та .методів лікування місцевих променевих уражень.  Під його керівництвом продовжуються започатковані раніше напрямки роботи кафедри, розробляються та виконуються унікальні операції при пухлинах ЛОР-органів. Цій темі присвячена монографія, атлас, захищено дві дисертаційні роботи (Божко Н.В., Савчук Л.В.). Досконально вивчено та систематизовано ятрогенні ускладнення в практиці отоларинголога та шляхи їх подолання. Розроблена  та впроваджена в практичну діяльність програма уніфікованого комплексного променевого обстеження хворого в онкотоларингології. Серед здобутків слід  відмітити  видання книги, в якій опублікована історія кафедри оториноларингології НУОЗУ імені П. Л.Шупика з моменту її заснування.

З 2014 року кафедрою завідує Володимир Олексійович Шкорботун – доктор медичних наук, професор,  заслужений лікар України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (учень проф. О.А.Євдощенко).

Пріоритетні напрямки  роботи кафедри: сануюча та функціонально-реконструктивна хірургія середнього вуха, слуховідновлюючі операції при отосклерозі та сенсоневральній глухоті (кохлеарна імплантація), функціональна ендоскопічна хірургія порожнини носа та приносових синусів, навігаційна ринохірургія, електрозварювальні технології в онкоотоларингології, тонзилогенні та ларингогенні флегмонозні захворювання шиї,  застосування радіохвильової та високочастотної електрохірургії в оториноларингології, променеві методи діагностики при  отогенних внутрішньочерепних  ускладненнях  і гнійно-запальних захворюваннях шиї тонзило- та ларингогенного походженння.