Search

Завідувачі кафедри:

1922–1930 рр. - професор С.Є. Ставракі

1930–1941 рр. - професор М.Я. Харшак

1944–1966 рр. - професор О.С. Коломійченко

1966–1975 рр. - професор С.І. Мостовий

1975–1991 рр. - професор О.А. Євдощенко

1991–2002 рр. - професор Б.Г. Іськів

2003 -2014 рр. - професор Р.А. Абизов

з 2014р. - професор В.О. Шкорботун 

Бере свій початок від секції оториноларингології, створеної в 1918 р. в формі амбулаторної бази, яка в 1922 р. стала самостійною кафедрою, розміщеною в ЛОР-стаціонарі на 15 ліжок в Олександрійській лікарні (тепер — Олександрівська клінічна лікарня м. Києва).

Перший завідувач кафедри — професор  С.О. Ставракі — учень професора  М.М. Волковича — засновника першої української школи оториноларингологів. З іменем професора  О.С. Ставракі пов’язаний хірургічний напрямок в оториноларингології. Приват-доцентами на кафедрі працювали М.Я. Харшак і М.С. Головчінер, асистентом — Ф.І. Бродська, а з 1928 р. — О.С. Коломійченко.

В 1930 р. кафедру очолив також учень професора  М.М. Волковича приват-доцент М.Я. Харшак (з 1931 р. — професор).

Кафедра розміщувалась на клінічній базі на 60 ліжок в лікарні імені Жовтневої революції. В 1936 р. вона отримала допоміжну базу ЛОР відділення на 60 ліжок в дитячій лікарні імені Калініна, яке очолив доцент О.С. Коломійченко. Створення спеціального дитячого ЛОР відділення було зумовлене критичним станом здоров’я українського народу після голодомору 1932–1933 р. Клінічна база кафедри під час війни не збереглася.

В червні 1944 р. кафедра відновила свою діяльність під керівництвом професора  О.С. Коломійченка. Її клінічна база розміщувалась у відділенні на 40 ліжок НДІ охорони материнства і дитинства, а з 1946 р. — в ЛОР-відділенні на 60 ліжок Першої радянської лікарні (з 1953 р. — Київська обласна клінічна лікарня).

За період 1944–1964 рр. штат кафедри виріс з 3,5 одиниць до 11 (8 викладачів і 3 лаборанти). Доцентами працювали Є.М. Харшак, С.І. Мостовий, асистентами М.Л. Саноцький, М.В. Соколюк, О.А. Євдощенко, А.Л. Макуха, О.І. Циганов, М.І. Овсянніков, Н.П. Манжура, І.А. Яшан.

Професор  О.С. Коломійченко створив українську школу оториноларингологів, ряд його учнів очолили кафедри медичних інститутів та інститутів удосконалення лікарів. Це професори І.А. Куриліни, С.І. Мостовий, О.А. Євдощенко, О.І. Циганов, В.О. Гукович, І.А. Яшан, М.І. Овсянніков. Паралельно із завідуванням кафедрою професор  О.С. Коломійченко став директором Київського НДІ оториноларингології, створеного за його ініціативою.

В 1964 р. ЛОР-клініка розширилась до 120 ліжок.

Протягом 10 років (1964–1974) кафедрою завідував професор  С.І. Мостовий — учень професора О.С. Коломійченка. В цей період доцентами працювали М.Л. Саноцький, А.Л. Макуха, Н.П. Манжура, асистентами — А.А. Лайко, К.Д. Марченко, М.В. Соколюк, О.Д. Момот, І.Ф. Мошкіна, Р.А. Абизов, Г.Ф. Боярський.

Понад 15 років (1975–1991) кафедрою завідувала професор  О.А. Євдощенко — учениця професора  О.С. Коломійченка, яка в 60-ті роки працювала асистентом на цій кафедрі. Доцентами працювали А.Л. Макуха, Н.П. Манжура, К.Д. Марченко, асистентами — О.Д. Момот, Р.А. Абизов, Г.Ф. Боярський, Б.Г. Іськів, М.О. Мельник, з 1989 року - В.О.Шкорботун.

В 1991–2002 рр. кафедру очолював професор  Б.Г. Іськів — учень професора  О.А. Євдощенко, професором обрано Р.А. Абизова. Доцентами в 90-ті роки працювали К.Д. Марченко, М.О. Мельник, В.О. Шкорботун, асистентами — О.О. Пелешенко, С.А. Кушнір.

З 2003  по 2014 рр. кафедрою завідував заслужений діяч науки і техніки України, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, професор  Р.А. Абизов. На кафедрі працювали професори Б.Г. Іськів, В.О. Шкорботун, доценти М.О. Мельник, О.О. Пелешенко, Б.Н. Біль, Я.В. Шкоба, С.О. Лакіза, асистенти В.В. Кривша, І.І. Горішній, С.С. Самойленко.

В 2014 році кафедру очолив учень професора О.А.Євдощенко  заслужений лікар України, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, професор В.О.Шкорботун. На кафедрі працюють: професор Р.А.Абизов, доценти О.О. Пелешенко, С.О. Лакіза, В.В. Кривша, С.С. Самойленко Б.Н. Біль, Я.В. Шкоба , Я.В.Шкорботун,  асистенти І.І. Горішній, Н.В.Божко, Д.Д.Заболотна.

В початковий період діяльності кафедри професор  С.О. Ставракі — талановитий хірург і висококваліфікований фахівець, вперше в Києві навчав лікарів типовим операціям: тонзилектомії, на приносових пазухах, зокрема і клиновидній, методам лікування поширених на той  час захворювань — склероми верхніх дихальних шляхів, туберкульозу ЛОР-органів.

Професор  М.Я. Харшак розширив методики викладання, зокрема лікарі оволодівали операціями при злоякісних пухлинах гортані — повним видаленням, частковою резекцією гортані, а також при внутрішньочерепних отогенних ускладненнях, методикою раннього бужування стравоходу при опіках.

Доцент О.С. Коломійченко 1936 р. почав читати курс лекцій з дитячої оториноларингології, навчав лікарів антропункції, антротомії при латентних отоантритах, методиці видалення сторонніх тіл з гортані та трахеї за допомогою прямої ларингоскопії без попередньої трахеотомії.

Професор  О.С. Коломійченко розробив теорію і практику післядипломної освіти з оториноларингології, видав посібник «Методика викладання отоларингології», в якому описані методика проведення лекцій, практичних та семінарських занять, прийому в поліклініці, клінічного обходу, етапи післядипломної підготовки на звання спеціаліста, дані рекомендації щодо подальшого вдосконалення лікарів отоларингологів.

В 1955 р. вийшла з друку книга професора  О.С. Коломійченка «Хвороби вуха». Посібник для практичного спеціаліста початкової спеціалізації і сільського лікаря загальної практики. Не втратили свого значення методики засвоєння практичних навичок, які були розроблені професором  О.С. Коломійченко: заняття в секційній, які проводяться викладачами ЛОР-кафедри, засвоєння маніпуляцій на препаратах і муляжах гортані та трахеї, виконання операцій на ізольованих скроневих кістках.

Професор  О.С. Коломійченко був піонером програмованого навчання і в співавторстві з доцентом Є.М. Харшаком видав «Программированное пособие по аудиометрии» (К., 1971). З 1975 р., коли кафедру очолила професор О.А. Євдощенко, програмоване навчання впроваджується з усіх розділів отоларингології, створюються тестові завдання третього рівня, ситуаційні завдання для рубіжного, завершального контролю знань лікарів-слухачів. Створено 50 діафільмів, 1600 діапозитивів, 25 кінофільмів.

З 1991 р. співробітники кафедри активно включились в проведення реформи післядипломної освіти, створені нові навчальні плани і програми: спеціалізації (інтернатури), передатестаційних циклів із спеціальності «Оториноларингологія», «Онкоотоларингологія», програма циклу з “Отоларингології” для сімейного лікаря, здійснена комп’ютеризація навчального процесу, створено 4 збірники тестових завдань для комп’ютерного контролю знань зі спеціальності; в навчальною метою використовуються відеокамера, відеомагнітофон, телевізійна техніка.

 З 2015 року професором В.О. Шкорботуном започатковано відеотрансляція (online) з операційної в навчальну аудиторію ендоскопічних хірургічних втручань в порожнині носа, на  приносових синусах та мікрохірурургічних слухополіпшуючих операцій у хворих на хронічний гнійний середній отит, отосклероз.

У повоєнний період підготовка на кафедрі була розрахована на початкуючих практичних лікарів на циклах спеціалізації тривалістю 6 міс., вдосконалення спеціалістів отоларингологів на чотирьохмісячних циклах. В кінці 90-х років впроваджуються цикли тематичного удосконалення «Вибрані питання отоларингології», “Актуальні питання оториноларингології та онкоотоларингології”, що було зумовлено потребою в спеціалістах з отохірургії, онкоотоларингології, аудіології.   З 1992 р. були створені навчальні програми — 3-річна спеціалізація (інтернатура), яка вже з наступного 1993 р. скорочена до 1,5-річного терміну навчання, а  в  2001 році була розроблена нова навчальна програма для інтернатури тривалістю 2 роки.