ПСИХІАТРІЯ. ЕТАЛОНИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

Програма та навчальний план передатестаційного циклу «Психіатрія включають до себе перелік обов’язкових практичних навичок, якими повинні володіти лікарі-психіатри певних категорій, була розроблена Харківською медичною академією післядипломної освіти та Національною медичною академією післядипломної освіти імені П. Л. Шупика і затверджена МОЗ України 08 серпня 2013 р.

Передатестаційні цикли зі спеціальності «Психіатрія» проводяться з метою підготувати лікаря-психіатра до атестації на кваліфікаційну категорію та визначити рівень його знань та умінь у відповідності до кваліфікаційних вимог, а також поглибити рівень професійних знань, умінь та навичок, ознайомити з основними досягненнями у галузі психіатрії, надання допомоги.

Зміст програми охоплює весь обсяг теоретичних знань і практичних навичок, необхідних лікарю-психіатру певної кваліфікаційної категорії для проведення самостійної лікувальної роботи.

Взагалі навчання триває 1 місяць (156 годин) та містить в собі крім лекцій та семінарських занять, 80 годин практичних занять, на яких вивчаються та випробовуються основні практичні навички, викладені у цьому навчальному посібнику.

Для визначення рівня знань і навиків передбачено наступні види контролю: оцінка базових базового рівня знань, проміжний контроль знань з різних розділів та заключний іспит. Для базового та заключного іспиту використовують комп’ютерну атестаційну програму, затверджену МОЗ України.

Слухачам, які успішно склали іспит, видається свідоцтво встановленого зразка з рекомендацією про присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії.

 

 

 

 

Вища кваліфікаційна категорія присвоюється лікарю-психіатру, який володіє всіма навиками і знаннями лікаря-психіатра І категорії, а також:

Лікар-психіатр повинен знати:

•        Питання організації та надання стаціонарної та амбулаторної допомоги у місті, області, країні.

•        Методи   психотерапії   та   психокорекції   при   психічних   розладах   (в   т.ч. індивідуальної, групової, родинної).

Лікар-психіатр повинен вміти:

•        Проводити аналіз діяльності психіатричної служби з визначенням потреб, недоліків та заходів по їх усуненню.

•        Проводити заняття з середнім та молодшим медичним персоналом та організовувати і керувати роботою персоналу.

•        Організовувати    діагностичний    та    лікувальний    процес    в    умовах психіатричної служби.

•        Надавати наукове обґрунтування методів діагностики та лікування,  що застосовуються у психіатричній службі.

 

 

ПЕРЕЛІК

НАВИЧОК ТА УМІНЬ ЛІКАРЯ-ПСИХІАТРА

ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КАТЕГОРІЇ

 

1. Оформлення направлення до психіатричного закладу на госпіталізацію, консультацію та ЛКК.
2. Оформлення направлення на МСЕК.
3. Формулювання клінічного діагнозу з графологічною побудовою згідно до МКХ-10.
4. Клініко-психопатологічне дослідження з описанням психічного статусу.
5. Складання консультативного висновку лікаря-психіатра.
6. Патопсихологічне дослідження за Атласом для експериментального дослідження відхилень у психічній діяльності людини з оформленням протоколу.
7. Складання індивідуалізованої реабілітаційної програми хворого на шизофренію.
8. Опанування методом розгальмування хворого з мутизмом.
9. Оцінка результатів дослідження концентрації літія в крові у хворих на афективні психози.
10. Аналіз електроенцефалографічного дослідження хворого на епілепсію та складання висновку.
11. Штучне годування хворого через зонд.
12. Електросудомна терапія.
13. Складання схеми зняття епілептичного статусу.
14. Невідкладна допомога при станах збудження та агресивності.
15. Раціональна психотерапія.
16. Аутотренінг.
17. Гіпносугестивна терапія.

 

 

І кваліфікаційна категорія присвоюється лікарю-психіатру, який володіє всіма навиками і знаннями лікаря-психіатра II категорії, а також:

Лікар-психіатр повинен знати:

•        Питання організації та надання стаціонарної та амбулаторної допомоги у місті, області.

•        Методи психотерапії та психокорекції при психічних розладах.

Лікар-психіатр повинен вміти:

•        Проводити аналіз діяльності відділення (підрозділу) психіатричної служби.

•        Проводити заняття з середнім та молодшим медичним персоналом.

•        Організовувати діагностичний та лікувальний процес в умовах підрозділу психіатричної служби.

 

ПЕРЕЛІК

НАВИЧОК ТА УМІНЬ ЛІКАРЯ-ПСИХІАТРА

ПЕРШОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КАТЕГОРІЇ

1. Оформлення направлення до психіатричного закладу на госпіталізацію, консультацію та ЛКК.
2. Оформлення направлення на МСЕК.
3. Формулювання клінічного діагнозу з графологічною побудовою згідно до МКХ-10.
4. Клініко-психопатологічне дослідження з описанням психічного статусу.
5. Патопсихологічне дослідження за Атласом з оформленням протоколу.
6. Складання індивідуалізованої реабілітаційної програми хворого на шизофренію.
7. Опанування методом розгальмування хворого з мутизмом.
8. Оцінка результатів дослідження концентрації літія в крові у хворих на афективні психози.
9. Аналіз електроенцефалографічного дослідження хворого на епілепсію та складання висновку.
10. Штучне годування хворого через зонд.
11. Електросудомна терапія.
12. Складання схеми зняття епілептичного статусу.
13. Невідкладна допомога при станах збудження та агресивності.
14. Раціональна психотерапія.
15. Аутотренінг.
16. Гіпносугестивна терапія.

 

ІІ кваліфікаційна категорія присвоюється лікарю психіатру, який має не менше п’яти років практичного стажу за зазначеною спеціальністю та, крім цього:

Лікар-психіатр повинен знати:

•        основи законодавства про охорону здоров’я та директивні документи, які діяльність органів та установ охорони здоров’я;

•        загальні питання щодо організації психіатричної допомоги в країні, місті та ін., організацію роботи швидкої психіатричної допомоги;

•        порядок психіатричного огляду хворих, питання госпіталізації до
психіатричного стаціонару в добровільному, невідкладному чи
примусовому порядку;

•        основні питання загальної психопатології: прояви астенічного синдрому,
різні варіанти афективних синдромів, неврозоподібних синдромів, маячних та галюцинаторних синдромів, кататонічного синдрому, судомного, синдромів потьмареної свідомості, амнестичних синдромів та синдромів недоумства;

•        клінічну картину психічних захворювань, їх етіологію, патогенез, диференційну діагностику та лікування;

•        симптоматику станів, що потребують невідкладної або примусової госпіталізації, застосування методів інтенсивної терапії (гіпертоксична шизофренія, епілептичний статус, тяжкий алкогольний делірій, тяжкі депресії, суїцидальні спроби, нейролептичні ускладнення, тощо);

•        методи дослідження психічно хворих і, передусім, клініко-психопатологічні, можливості інструментальних та спеціальних параклінічних методів діагностики в психіатрії;

•        основи фармакології, фармакокінетики та фармакотерапії захворювань, інші методи біологічної терапії; основи психотерапії;

•        питання тимчасової та стійкої непрацездатності, медико-соціальної експертизи, питання диспансеризації та реабілітації психічно хворих;

•        питання судово-психіатричної та військової експертизи психічно хворих.

Лікар-психіатр повинен вміти:

•        оцінити при розпитуванні та одночасному спостереженні особливості поведінки, зовнішній вигляд, висловлювання хворого, що дають можливість припустити наявність психічного захворювання;

•        одержати достатні для попередньої оцінки анамнестичні відомості (із супроводжуючої хворого медичної та іншої документації, у осіб, які його супроводжують та у самого хворого) про його преморбідні індивідуальні особливості, про характер хворобливих проявів з моменту їх виникнення та провокуючі фактори;

•        виявити особливості соматичного та неврологічного стану хворого;

•        визначити необхідність в спеціальних методах дослідження (лабораторних, рентгенологічних та функціональних), організувати їх виконання та дати їм правильну інтерпретацію:

•        встановити попередній діагноз на синдромальному та нозологічному рівнях, провести диференціальний діагноз;

•        при необхідності організувати та провести надання невідкладної допомоги (гальмування різних видів збудження, заходи для переривання серії судомних припадків, при тяжких нейролептичних ускладненнях чи токсичних станах);

•        визначити показання для наступної медичної допомоги: при наявності показань організувати переведення хворого до реанімаційного відділення

багатопрофільної лікарні, організувати нагляд та лікування хворих в амбулаторних умовах диспансерної психіатричної дільниці, визначити тенденцію до затяжного характеру хворобливого стану і в цих випадках організувати направлення хворих до денного стаціонару чи реабілітаційного відділення психіатричної лікарні, визначити показання для невідкладної госпіталізації (гострі психотичні стани з вираженим маренням і тенденцією до агресії та ін.), визначити показання для планової госпіталізації з метою проведення ретельного обстеження та підбору лікування у стаціонарних умовах (при неефективності лікування в амбулаторних умовах та погіршенні клінічної картини захворювання, при необхідності проведення різних видів стаціонарної психіатричної експертизи);

•        при знаходженні хворого у стаціонарі застосовувати весь комплекс заходів, необхідних для визначення діагнозу (якщо в амбулаторних умовах його неможливо установити), організувати відповідне лікування;

•        провести психопатологічне обстеження хворого з виявленням динаміки психопатологічного стану, правильно оцінити особливості соматичного стану, співставити їх характер із психопатологічною симптоматикою;

•        обґрунтувати тактику медикаментозної терапії з урахуванням індивідуальних особливостей хворого та загальних закономірностей перебігу хвороби;

•        співвіднести долю біологічних та психосоціальних закономірностей перебігу хвороби;

•        співвіднести частку біологічних та психосоціальних методів терапевтичного впливу в залежності від етапу хвороби;

•        забезпечити спадкоємність терапії хворих стаціонару та етапу диспансерної допомоги;

•        розробити для хворих індивідуальні програми реабілітації, що проводяться на фоні комплексної медикаментозної терапії;

•        організувати та диференційовано залучити хворих до різних форм лікувально-трудової діяльності, виявити ознаки тимчасової та стійкої, часткової чи повної втрати працездатності, визначити професійні обмеження;

•        провести первинну соціально трудову експертизу в лікувально-
консультативній комісії (ЛКК) з подальшим поданням його документів до
МСЕК;

•        передбачити заходи по попередженню рецидивів та ускладнень
хвороби, наступництво між стаціонарною та амбулаторною ланками надання допомоги, рекомендації щодо підтримувальної терапії; трудової реабілітації та соціально-гігієнічні рекомендації хворому та його близьким;

•        провести диспансеризацію хворих;

•        оформити необхідну документацію.

 

 

 

ПЕРЕЛІК

НАВИЧОК ТА УМІНЬ ЛІКАРЯ-ПСИХІАТРА

ДРУГОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КАТЕГОРІЇ

 

 

1. Оформлення направлення до психіатричного закладу на госпіталізацію, консультацію та ЛКК.
2. Оформлення направлення на МСЕК.
3. Клініко-психопатологічне дослідження з описанням психічного статусу.
4. Патопсихологічне дослідження за Атласом з оформленням протоколу.
5. Опанування методом розгальмування хворого з мутизмом.
6. Оцінка результатів дослідження концентрації літія в крові у хворих на афективні психози.
7. Аналіз електроенцефалографічного дослідження хворого на епілепсію та складання висновку.
8. Штучне годування хворого через зонд.
9. Складання схеми зняття епілептичного статусу.
10. Невідкладна допомога при станах збудження та агресивності.
11. Раціональна психотерапія.
12. Аутотренінг.
13. Гіпносугестивна терапія.