ПСИХІАТРІЯ. ЕТАЛОНИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

СТАНДАРТ ВИКОНАННЯ

1.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії деменції.

Для встановлення діагнозу потрібна наявність двох ознак:

1) Погіршення пам’яті (труднощі в засвоєнні нового матеріалу, а в більш важких випадках - ретроградна амнезія);

2) Зниження інших когнітивних здатностей (ослаблення критики й мислення);

3) Відсутність потьмарення свідомості;

4) Зниження емоційного контролю або мотивації, або зміна соціальної поведінки (емоційна лабільність, дратівливість, апатія, огрубіння соціальної поведінки);

5) Стан спостерігається протягом не менш ніж 6 місяців.

2.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії хвороби Альцгеймера.

Обов’язкові діагностичні критерії:

1) Повинні виконуватися загальні критерії деменції.

2) Відсутність даних фізичного або спеціального обстеження або даних з анамнезу про іншу можливу причину деменції або про зловживання алкоголем чи наркотиками.

Діагноз підтверджується постмортальними даними про нейрофібрилярні вузлики й неврітичні (аргентофільні) бляшки у кількості, що перевищує спостережувану при нормальному старінні мозку.

Ознаки, що підтверджують діагноз, але не є необхідними елементами:

•      залучення коркових функцій (афазія, апраксія або агнозія);

•      зниження мотивації й потягів, що приводить до апатії й аспонтанності;

•      дратівливість і розгальмованість в соціальній поведінці;

•      дані спеціального обстеження про наявність наростаючої церебральної атрофії;

•      у важких випадках - паркінсоноподібні екстрапірамідні явища, логоклонія й епілептичні припадки.

Патопсихологічні діагностичні критерії: ознаки інтелектуального, мнестичного та емоційного дефіциту за даними методик, що визначають стан інтелектуальної, мнестичної, емоційної сфери, стану уваги та працездатності.

Параклінічні методи дослідження: за даними КТ та МРТ виявляються нейровізуалізаційні ознаки розширення шлуночкової системи і субарахноїдального простору, що розглядаються як ознаки атрофії головного мозку.

 

3.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії судинної деменції.

Загальні критерії судинної деменції:

1) Повинні виконуватись загальні критерії деменції.

2) Нерівномірність поразки вищих коркових функцій (деякі порушені, а інші відносно збережені: пам’ять може виявляти виражений розлад, а мислення й обробка інформації можуть виявляти лише легке зниження).

3) Клінічні дані про наявність осередкової поразки мозку, на що вказує мінімум один з наступних ознак:

•       спастична слабість у кінцівках;

•       підвищення сухожильних рефлексів;

•       разгибальний підошовний рефлекс;

•       псевдобульбарний параліч.

4) Дані анамнезу, обстеження або тестування про серйозне цереброваскулярне захворювання.

Судинна деменція з гострим початком

1) Повинні виконуватись загальні критерії судинної деменції.

2) Деменція розвивається швидко (звичайно протягом одного місяця, але не більше 3 місяців) після серії інсультів або (рідко) після одного масивного.

Мультиінфарктна деменція

1) Повинні виконуватись загальні критерії судинної деменції.

2) Початок деменції поступовий (протягом 3-6 місяців) після ряду малих ішемічних епізодів.

Підкіркова судинна деменція

1) Повинні виконуватись загальні критерії судинної деменції.

2) Гіпертензія в анамнезі.

3) Дані клінічного обстеження й спеціальних досліджень вказують на судинне захворювання глибоко в білій речовині півкуль мозку зі збереженістю його кори.

Патопсихологічні діагностичні критерії: ознаки недостатності когнітивних функцій та емоційної сфери.

 

Параклінічні методи дослідження: нейровізуалізаційні ознаки осередкових уражень (лакунарних, кістозних) мозку, дизритмічний тип ЕЕГ, наявність атеросклеротичних, гіпертонічних типів зміни тонусно-еластичних властивостей судинної стінки за даними РЕГ.

 

4.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії деменції при інших хворобах (Піка, Паркінсона, Гентінгтона, Крейцфельдта-Якоба).

 

 5.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії органічного амнестичного синдрому:

1) Наявність порушення пам’яті за законом Рібо: фіксаційна, ретроградна або антероградна амнезія.

2) Відсутність:

•       порушення безпосереднього відтворення (за результатами патопсихологічного дослідження, наприклад, по запам’ятовуванню цифр);

•       потьмарення свідомості й розладів уваги;

•       загального інтелектуального зниження (деменції).

3) Об’єктивні дані (фізичного й неврологічного обстеження, лабораторних тестів) і (або) анамнестичні відомості про інсульт або захворюваннями мозку (особливо з білатеральною поразкою діенцефальних і серединних скроневих структур, але не при алкогольній енцефалопатії), які могли б обґрунтовано вважатися причиною клінічних проявів.

Додаткове діагностичне значення можуть мати супутні ознаки, включаючи конфабуляції, псевдоремінісценції, емоційні зміни (апатія, відсутність ініціативи) і некритичність.

 6.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії неалкогольного делірію:

1) Розлад свідомості (зниження ясності усвідомлення навколишнього зі зменшенням здатності направляти, концентрувати, підтримувати або переводити увагу).

2) Порушення когінитивної діяльності, що проявляється обома ознаками:

•       порушення безпосереднього відтворення й пам’яті на недавні події з відносно збереженою пам’яттю на відділені події;

•       дезорієнтація в часі, у місці або у особистості;

3) Мінімум один з наступних психомоторних розладів:

•       швидкі непередбачувані переходи від гіперактивності до гіпоактивності;

•       уповільнення реакцій;

•       прискорення або загальмованість мови;

•       підвищений рефлекс четверопагорб’я.

4) Розлад циклу сон-неспання, обумовлений мінімум за однією з наступних ознак:

•       безсоння (до повної втрати сну), з наявністю або відсутністю сонливості в денний час або інверсія циклу сон-неспання;

•       посилення симптоматики в нічний час;

•       неспокійні сни й жахливі сновидіння, які після пробудження можуть тривати у формі галюцинацій і ілюзій.

5) Швидкий розвиток і добові коливання симптоматики.

6) Об’єктивні дані фізичного й неврологічного обстеження та лабораторних тестів (наприклад, аномальна енцефалограма, що показує характерне, але не обов’язкове сповільнення основної активності) і (або) анамнестичні відомості про церебральне або системне захворювання (крім обумовленого психоактивними речовинами).

Емоційні розлади, такі як депресія, тривога або страх, дратівливість, ейфорія, апатія або розгубленість, порушення сприйняття (ілюзії або галюцинації, часто зорові) і транзиторні маревні розлади типові, але вони не є специфічним підтвердженням діагнозу.

1) Об’єктивні дані (фізичного й неврологічного обстеження й лабораторних тестів) і (або) анамнестичні відомості про церебральне захворювання, ушкодження або дисфункцію.

2) Відсутність розладу свідомості або істотного порушення пам’яті.

3) Відсутність достатніх даних про альтернативну обумовленість особистісних або поведінкових розладів.

 

7.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії інших психічних розладів, які обумовлені ушкодженням головного мозку:

1) Об’єктивні дані (фізичного й неврологічного обстеження й лабораторних тестів) і (або) анамнестичні відомості про захворювання, ушкодження або дисфункцію мозку або про системне фізичне захворювання, що може викликати церебральну дисфункцію, включаючи гормональні порушення (не пов’язані з алкоголем або іншими психоактивними речовинами) і ефекти непсихоактивних препаратів.

2) Прогнозований за часом зв’язок між розвитком (або вираженою екзацербацією), що лежить в основі стану захворювання, ушкодження або дисфункції мозку й початком психічного розладу, симптоми якого виникають відразу або відставлені за часом.

3) Видужання або значне поліпшення психічного стану після зникнення або ослаблення факторів, які рахуються в якості причинних для даного стану.

4) Відсутність достовірних даних про альтернативну обумовленість психічного розладу спадкової обтяженості клінічно подібними або родинними розладами).

При наявності критеріїв 1, 2 і 4 виправданий тимчасовий діагноз, а при додатковій наявності критерію 3 діагноз можна рахувати певним.

 

 8.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії розладів особистості та поведінки внаслідок ушкодження головного мозку:

1) Об’єктивні дані (фізичного й неврологічного обстеження й лабораторних тестів) і (або) анамнестичні відомості про церебральне захворювання, ушкодження або дисфункцію.

2) Відсутність розладу свідомості або істотного порушення пам’яті.

3) Відсутність достатніх даних про альтернативну обумовленість особистісних або поведінкових розладів.

Необхідні матеріали та обладнання: пацієнт, міжнародна класифікація хвороб (10-й перегляд).

 

Оцінка результатів : змістовність та огрунтованість встановлення діагнозу за МКХ-10.

 

 

Література:

1.     Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания по диагностике. ВОЗ/Пер. с англ. – К.: Факт, 1999. – 272 с.

2.     Психиатрия и психотерапия. Справочник/Герд Лаукс, Ханс-Юрген Меллер; Под ред. академика РАМН П.И. Сидорова/Пер. с немец. – М.: МЕДпресс-информ, 2012. – 510 с.

3.     Психіатрія / під ред. В.М. Козідубової, В.М. Кузнецова з свівавт. – Харків: Оберіг, 2013. – 1164 с.