ПСИХІАТРІЯ. ЕТАЛОНИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

Навчальний план та програма циклу спеціалізації «Психіатрія» були розроблені Харківською медичною академією післядипломної освіти та Національню медичною академією післядипломної освіти імені П. Л. Шупика та затверджені МОЗ України 08 серпня 2013 р.

Мета циклу спеціалізації - перепідготовка лікарів-спеціалістів лікувального профілю відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики лікаря-спеціаліста зі спеціальності «Психіатрія».

Термін навчання: для лікарів-спеціалістів, які закінчили інтернатуру за однією із спеціальностей «лікувальна справа» - 5 місяців (780 годин).

Зміст програми охоплює весь обсяг теоретичних знань, умінь і практичних навиків, необхідних лікарю-спеціалісту - "психіатру" для самостійної роботи з надання кваліфікованої допомоги хворим. Програму побудовано за системою блоків. Основними блоками є 12 курсів програми. Курс,відповідно, самостійна частина програми, в якій подано значну за обсягом теоретичну інформацію з певної галузі психіатрії або суміжних дисциплін.

Курси розбито на розділи. Для полегшення орієнтації у програмі та впорядкування інформації, що міститься в ній, курси і розділи закодовано.

За додатковими програмами включено наступні курси: з неврології, організації невідкладної медичної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях, СНІДу та вірусних гепатитів, питання імунопрофілактики, імунології, радіаційної медицини, особливо небезпечних інфекцій, туберкульозу, гуманітарних аспектів клінічного мислення, протидії насильству в сім’ї, та з медичної інформатики.

Навчальний план циклу визначає контингент слухачів, тривалість їх навчання, розподіл годин, відведених на теоретичне вивчення розділів навчальної програми. В разі необхідності, враховуючи рівень базисних знань, регіональну патологію, актуальність та специфіку завдань охорони здоров’я регіону та інші обставини, кафедра може вносити корективи та доповнення в навчальні години, які регламентовані навчальними планами, в межах 20% від загального об’єму часу.

Для виконання даної програми в процесі навчання передбачено такі види занять: лекції, практичні заняття, різні види семінарів. Під час навчання на кафедрі психіатрії та суміжних кафедрах лікарі у відповідності з навчальним планом підвищують рівень теоретичних знань завдяки участі у конференціях, навчально-методичних семінарах тощо. З найбільш актуальних тем програми лікарі готують реферати, які обговорюються на семінарах. На практичних заняттях лікарі під керівництвом викладача опановують практичні навички з психіатрії та суміжних дисциплін.

Крім  цього,  планується позааудиторна самостійна робота курсантів, яка не включається в навчальний план. Самостійна позааудиторна робота курсанта над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах кафедр, комп'ютерних класах, клініці. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу курсанта до потрібних дидактичних засобів.

Для виявлення рівня знань і навиків слухачів після кожного розділу програми проводиться контроль знань за комп’ютерною тестовою програмою або інший вид контролю за рахунок годин, передбачених на семінарські заняття. Для заключного іспиту використовують атестаційну комп’ютерну тестову програму, затверджену Міністерством охорони здоров’я України.

У кінці програми подано перелік умінь та практичних навичок, якими повинен оволодіти лікар за час навчання на циклі спеціалізації, відповідно до кваліфікаційних вимог до лікаря-спеціаліста - психіатра та список рекомендованої літератури.

Лікарі, які закінчили навчання на циклі спеціалізації, підлягають атестації на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста зі спеціальності «Психіатрія».

 

ЗГІДНО З ВИМОГАМИ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІКАР-СПЕЦІАЛІСТ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ "ПСИХІАТРІЯ"

ПОВИНЕН ЗНАТИ:

-  основи законодавства про охорону здоров’я та директивні документи, які обумовлюють діяльність органів та установ охорони здоров'я;

-  загальні питання щодо організації психіатричної допомоги в країні, місті та ін., організації роботи швидкої психіатричної допомоги;

-  порядок психіатричного огляду хворих, питання госпіталізації до психіатричного стаціонару в добровільному, невідкладному чи примусовому порядку;

-   основні питання загальної психопатології: прояви астенічного синдрому, невротичних та неврозоподібних синдромів, різні варіанти афективних синдромів, маячних та галюцинаторних синдромів, кататонічного синдрому, судомного синдрому, синдромів потьмареної свідомості, амнестичних синдромів та синдромів недоумства;

-   клінічну картину психічних захворювань, їх етіологію, патогенез, диференційну діагностику та лікування;

-   симптоматику станів, що потребують невідкладної або примусової госпіталізації, застосування методів інтенсивної терапії (гіпертоксична шизофренія, епілептичний статус, тяжкий алкогольний делірій, тяжкі депресії, суїцидальні спроби, нейролептичні ускладнення, тощо);

-   методи дослідження психічно хворих і, передусім, клінічно-психопатологічні, психодіагностичні, можливості інструментальних та спеціальних параклінічних методів діагностики в психіатрії;

-   основи психофармакології, фармакокінетики та фармакотерапії захворювань, інші методи біологічної терапії, основи психотерапії;

-   питання тимчасової та стійкої непрацездатності, медико-соціальної експертизи, питання диспансеризації та реабілітації психічно хворих;

-   питання судово-психіатричної та військової експертизи психічно хворих.

ПОВИНЕН ВМІТИ:

- оцінити при розпитуванні та одночасному спостереженні особливості поведінки, зовнішній вигляд, висловлювання хворого, що дають можливість припустити наявність психічного захворювання;

- одержати достатні для попередньої оцінки анамнестичні відомості (із супроводжуючої хворого медичної та іншої документації, у осіб, які його супроводжують та у самого хворого) про його преморбідні індивідуальні особливості, про характер хворобливих проявів з моменту їх виникнення та провокуючі фактори;

- виявити особливості соматичного та неврологічного стану хворого;

-      визначити необхідність у спеціальних методах дослідження (психодіагностичних, лабораторних, рентгенологічних та функціональних), організувати їх виконання та дати їм правильну інтерпретацію;

-      встановити попередній діагноз на синдромальному та нозологічному рівнях, провести диференціальний діагноз;

-   при необхідності організувати та провести невідкладну допомогу (купірування різних видів збудження, заходи для переривання серії судомних нападів, при тяжких нейролептичних ускладненнях чи токсичних станах);

-   визначити показання для наступної медичної допомоги: при наявності показань організувати переведення хворого до реанімаційного відділення багатопрофільної лікарні, організувати нагляд та лікування хворих в амбулаторних умовах диспансерної психіатричної дільниці, визначити тенденцію до затяжного характеру хворобливого стану і в цих випадках організувати направлення хворих до денного стаціонару чи реабілітаційного відділення психіатричної лікарні, визначити показання для невідкладної госпіталізації (гострі психотичні стани з вираженим маренням і тенденцією до агресії та ін.), визначити показання для планової госпіталізації і проведення ретельного обстеження та підбір лікування у стаціонарних умовах (при неефективності лікування в амбулаторних умовах та погіршенні клінічної картини захворювання, при необхідності проведення різних видів стаціонарної психіатричної експертизи);

- при знаходженні хворого у стаціонарі застосувати весь комплекс заходів, необхідних для визначення діагнозу (якщо в амбулаторних умовах його неможливо встановити), організувати відповідне лікування;

-      провести психопатологічне обстеження хворого з виявленням динаміки психопатологічного стану, правильно оцінити особливості соматичного стану, характер їх співвідношення із психопатологічною симптоматикою;

-      обґрунтувати тактику медикаментозної терапії з урахуванням індивідуальних особливостей хворого та загальних закономірностей перебігу хвороби;

-      співвіднести долю біологічних та психосоціальних закономірностей перебігу хвороби;

-  співвіднести долю біологічних та психосоціальних методів терапевтичного впливу в залежності від етапу хвороби;

-  забезпечити наступність терапії хворих стаціонару та на етапі диспансерної допомоги;

-  розробити для хворих індивідуальні програми реабілітації, що проводяться на фоні комплексної медикаментозної терапії;

-  організувати та диференційовано залучити хворих до різних форм лікувально-трудової діяльності, виявити ознаки тимчасової та стійкої, часткової чи повної втрати працездатності, визначити професійні обмеження - провести первинну соціально-трудову експертизу в лікувально-консультативній комісії (ЛКК) з подальшим поданням його документів до МСЕК;

-   передбачити заходи по попередженню рецидивів та ускладнень хвороби, послідовний зв’язок з диспансером, рекомендації щодо підтримуючої терапії, трудової реабілітації та соціально-гігієнічні рекомендації хворому та його близьким;

-  провести диспансеризацію хворих;

-  оформити необхідну документацію.

 

 

ПЕРЕЛІК

НАВИЧОК ТА УМІНЬ ЛІКАРЯ-ПСИХІАТРА

 

1.     Оформлення направлення до психіатричного закладу на госпіталізацію, консультацію та ЛКК.

2.     Оформлення направлення на МСЕК.

3.     Формулювання клінічного діагнозу з графологічною побудовою згідно до МКХ-10.

4.     Клініко-психопатологічне дослідження з описанням психічного статусу.

5.     Складання консультативного висновку лікаря-психіатра.

6.     Психодіагностичне дослідження за Атласом з оформленням протоколу.

7.     Складання індивідуалізованої реабілітаційної програми хворого на шизофренію.

8.     Опанування методом розгальмування хворого з мутизмом.

9.     Оцінка результатів дослідження концентрації літія в крові у хворих на афективні психози.

10.                       Аналіз електроенцефалографічного дослідження хворого на епілепсію та складання висновку.

11.                       Штучне годування хворого через зонд.

12.                       Складання схеми зняття епілептичного статусу.

13.                       Невідкладна допомога при станах збудження та агресивності.

14.                       Раціональна психотерапія.

15.                       Аутотренінг.

16.         Гіпносугестивна терпія.