ПСИХІАТРІЯ. ЕТАЛОНИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

Терапевтичний ефект СІЗЗС пов’язаний із  згальмуванням зворотного проникнення серотоніну з синаптичної щілини всередину пресинаптичного нейрона. Препарати вибірково впливають на один підтип серотонінових рецепторів - 5НТ-1.

СІЗЗС знаходять широке застосування при терапії ендогенних, нозогенних (соматогенних і психогенних) депресій, дистимії, депресивних розладів при органічних ураженнях головного мозку. Поряд з цим препарати даної групи (кожен у різному ступені) виявляють досить високу ефективність при лікуванні тривожно-фобічних розладів, генералізованого стресового розладу, панічних атак, соціальної фобії, посттравматичного стресового розладу, а також при порушеннях харчової поведінки та при обсесивно-компульсивних розладах.

СІЗЗС практично не впливають на адренергічну і холінергічну систему. Побічні ефекти при терапії СІЗЗС розвиваються відносно рідко. Тим не менш побічні ефекти цих препаратів не слід недооцінювати. Серед небажаних ефектів терапії найчастіше спостерігаються порушення з боку шлунково-кишкового тракту, втрата апетиту, нудота, рідше - блювота, діарея, закреп.

Венлафаксин (Велаксин) одночасно блокує захоплення з синаптичної щілини серотоніну і норадреналіну, дофаміну. Дія викликана препаратом та його метаболітом. Препарат не належить до трициклічних антидепресантів, є рацемічною сумішшю двох активних енантіомерів.

Засоби вибіркової дії, що блокують захоплення нейронами серотоніну, – флувоксамін (феварин), флуоксетин (продеп, флуксен), сертралін (золофт), пароксетин (паксил), циталопрам (ципраміл), есциталопрам (ципралекс) практично не мають м-холіноблокуючого ефекту, а володіють незначною антигістамінною, α1- адреноблокуючою активністю, мають седативну дію і тривалий антидепресивний ефект, а також менше побічних реакцій.

Флувоксамін має антидепресивну дію, незначний вплив на α- та β-адренорецептори, м-холінорецептори, гістамінові, дофамінові, серотонінові рецептори.

Показання: депресивні стани різної етіології.

Побічна дія: нудота, блювання, закреп, анорексія, диспепсія, дискомфорт в епігастрії, сухість у ротовій порожнині, підвищення активності печінкових трансаміназ, сонливість, запаморочення, головний біль, безсоння, підвищена збудливість, занепокоєння, тремор, гіпергідроз, астенія.

У флуоксетину антидепресивний вплив поєднується з незначною дією на холіно- та гістамінові рецептори. Препарат усуває почуття жаху, напругу, дискомфорт, поліпшує настрій.

Показання: екзогенні та ендогенні депресії, фобічні розлади, булімічний невроз (для зниження апетиту і маси тіла).

Побічна дія: астенія, гіпергідроз, нудота, діарея, анорексія, блювання, сухість в роті, головний біль, запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, тремор, судоми, втомлюваність, марення, фарингіт, дисфагія, бронхіт, алергічні реакції, сексуальні порушення, гіпонатрійемія.

Сертралін (золофт) поряд з антидепресивною має седативну дію, не впливає на периферичну іннервацію.

Циталопрам (цитагексал, оропрам) селективно блокує зворотне захоплення серотоніну, незначно – м-холінорецептори, адренорецепторы, цитохром Р-450, нормалізує емоційний стан, підвищує рухову активність.

Есциталопрам (езопрам, ципралекс)  – S-ізомер рацемічного циталопраму, усуває депресію та страх.

Необхідні матеріали та обладнання: пацієнт.

Оцінка результатів: Чіткість та послідовність при складанні індивідуальної схеми лікування хворого на розлади настрою.

Література:

1.  Кутин В.П., Кутин Г.В. Лечение неврозов и психозов. – К.: Здоровье”, 1979. – с.96.

2.  Александровский Ю.А. «Психофармакотерапия» – М.: Медицина,  2005, - 128 с.

3.  Внебольничная помощь и психиатрическая реабилитация при тяжелых психических заболеваниях. Под ред. Jaap van Weeghel. Киев: ”Сфера”, 2002.