ПСИХІАТРІЯ. ЕТАЛОНИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

СТАНДАРТ ВИКОНАННЯ

1.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії, типи перебігу та форми шизофренії.

1) Мінімум одна з наступних ознак:

•       «відлуння» думок, вкладання або відібрання думок, або відкритість думок;

•       Марення впливу або впливів, що мають чітке відношення до рухів тіла чи кінцівок або думок, дій чи відчуттів;

•       маревне сприйняття;

•       галюцинаторні «голоси», що виходять із якої-небудь частини тіла;

•       стійкі маячні ідеї іншого роду, які культурально неадекватні й зовсім неможливі за змістом (ідентифікація себе з релігійними або політичними фігурами, заяви про надлюдські здатності).

АБО

2) Мінімум дві ознаки із числа наступних:

•       хронічні галюцинації будь-якого виду протягом мінімум одного місяця в сполученні з маренням  (яке може бути нестійким і напівсформованим без виразного афективного змісту;

•       неологізми, перерви в мисленні, що приводять до розірваності або незлагодженості мови;

•       кататонічна поведінка (порушення, застигання або воскова гнучкість, негативізм, мутизм і ступор);

•       «негативні» симптоми (виражена апатія, мовне збідніння й зглаженість або неадекватність емоційних реакцій).

Параноїдна шизофренія (F20.0)

1)    Маячні ідеї переслідування, відношення, значення, величі, тілесних змін і ревнощів.

2)    Слухові істинні і псевдогалюцинації.

3)    Нюхові, тактильні і зорові галюцинації.

Гебефренна шизофренія (F20.1)

1)    Початок у підлітковому віці.

2)    Розірваність мислення і мовлення.

3)    Порушення поведінки, манірність, гримасування, непередбачуваність.

Кататонічна шизофренія (F20.2)

1)    Ступор або мутизм, застигання, ригідність м’язів, воскова гнучкість.

2)    Збудження.

3)    Негативізм.

4)    Ехолалія, ехопраксія.

Постшизофренічна депресія (F20.4)

1)    Депресивний стан, що виник як наслідок шизофренії.

2)    Наявність деяких шизофренічних симптомів.

Резідуальна шизофренія (F20.5)

1)    Хронічний перебіг шизофренічного процесу.

2)    Наявність негативних симптомів (емоційне сплощення, зниження ініціативності, недостатність навичок самообслуговування).

Проста шизофренія (F20.6)

1)    Розщеплення мислення (аморфність, затримки, зникання, напливи, непідпорядкованість, почуття відкритості думок).

2)    Паралогічність мислення.

3)    Аутизм, байдужність до себе, емоційне сплощення.

4)    Неадекватна поведінка, схильність до бродяжництва.

 2.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії шизотипового розладу:

Протягом мінімум двох років постійно або періодично повинні виявлятися щонайменше 4 ознаки із числа наступних:

•неадекватний або звужений афект, хворий виглядає холодним і відчуженим;

•дивакуватість, ексцентричність або особливості в поведінці або зовнішньому вигляді;

•збідніння контактів і тенденція до соціальної аутизації;

•дивні погляди (вірування) або магічне мислення, що впливають на поведінку й не відповідають субкультуральним нормам;

•підозрілість або параноїдні ідеї;

•обсесивна «жуйка» без внутрішнього опору, часто з дисморфофобічним, сексуальним або агресивним змістом;

•незвичайні феномени сприйняття, включаючи соматосенсорні (тілесні) або інші ілюзії, деперсоналізація або дереалізація;

•аморфне, докладне, метафоричне, гіпердеталізоване й часто стереотипне мислення, що проявляється дивною мовою або іншим чином без вираженої розірваності;

•рідкі транзиторні квазіпсихотичні епізоди з інтенсивними ілюзіями, слуховими або іншими галюцинаціями й подібними до маячних ідеями.

3.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії хронічних маревних психозів:

1)    Наявність марення або системи взаємозалежних маячних ідей крім типово шизофренічних (тобто за винятком зовсім неможливих по змісту або культурально неадекватних). Найбільш часті приклади: марення переслідування, величі, іпохондричне, ревнощів або еротичне.

2)    Марення повинно спостерігатися мінімум 3 місяці.

3)    Не виконуються загальні критерії шизофренії.

4)    Не повинні відзначатися хронічні галюцинації будь-якого виду (можуть бути транзиторні або нечасті слухові галюцинації, які не мають коментуючого характеру).

5)    Час від часу можуть бути присутніми депресивні симптоми, але при цьому маячні ідеї зберігаються навіть у той час, коли розлади настрою не відзначаються.

4.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії гострих та транзиторних психотичних розладів:

1)    Гострий розвиток марення, галюцинацій, непослідовної або розірваної мови, що виступають ізольовано або в будь-якій комбінації. Проміжок часу між появою будь-якого психотичного симптому й розвитком повної клінічної картини розладу не перевищує 2 тижнів.

2)    Якщо транзиторні стани розгубленості, помилкових впізнань або порушень уваги й мають місце, то вони не відповідають критеріям органічно обумовленого потьмарення свідомості.

3)    Розлад не відповідає симптоматичним критеріям маніакального епізоду, депресивного епізоду  або рекурентного депресивного розладу.

4)    Відсутні достатні відомості про недавнє вживання психоактивної речовини.

5)    Відсутність органічного захворювання головного мозку або серйозних метаболічних розладів, що впливають на центральну нервову систему.

5.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії шизоафективного розладу:

1)    Розлад відповідає критеріям одного з афективних розладів помірного або важкого ступеня виразності відповідно до визначення для кожного підтипу.

2)    Протягом більшої частини часу мінімум двотижневого періоду чітко присутні симптоми хоча б однієї з наступних симптоматичних груп:

3)    «луна» думок, вкладання або відібрання думок, відкритість думок;

4)    марення впливу або впливів, що мають чітке відношення до рухів тіла чи кінцівок або думок, дій чи відчуттів;

5)    галюцинаторні «голоси»;

6)    стійкі маячні ідеї будь-якого роду, які культурально неадекватні й зовсім неможливі за змістом, але це не просто ідеї величі або переслідування (наприклад, хворий відвідує інший світи, може управляти хмарами за допомогою свого подиху, спілкуватися з рослинами або тваринами без слів і т.п.);

7)    явно неадекватна або розірвана мова або часте використання неологізмів;

8)    часте виникнення кататонічних форм поводження, таких як застигання, воскова гнучкість і негативізм.

9)    Критерії 1 і 2 повинні виявлятися протягом того самого епізоду і принаймні протягом якогось проміжку часу мають проявлятись одночасно;

10)   Розлад не може бути приписано органічному психічному розладу або інтоксикації, залежності або стану відміни, пов’язаним із вживанням психоактивних речовин.

6.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії біполярного афективного розладу, маніакального епізоду, депресивного епізоду:

Маніакальний період:

1)    Підвищений настрій.

2)    Підвищена самооцінка.

3)    Підвищена активність.

4)    Підвищена енергійність.

5)    Підвищена працездатність.

6)    Підвищена балакучість.

7)    Пожвавлення моторики.

8)    Зниження потреби у сні.

9)    Підвищене відволікання уваги.

Депресивний період:

1)    Знижений настрій із покращенням у вечірні часи.

2)    Зниження енергійності.

3)    Зниження працездатності.

4)    Інтелектуальна загальмованість.

5)    Рухова загальмованість.

6)    Вітальне почуття туги.

7)    Відчуття соматичного занедужання.

8)    Порушення сну.

9)    Зниження апетиту.

10)  Схуднення.

11)  Наявність диспепсичних розладів.

Клінічні діагностичні критерії (взаємозв’язок у часі):

1)    Епізоди пов’язані із сезонністю.

2)    Маніакальний епізод триває до 4-х місяців.

3)    Депресивний епізод триває до 6 місяців.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

При маніакальному епізоді:

-   темп і активність мислення підвищені;

-   підвищена самооцінка;

-   підвищена шкала манії.

При депресивному епізоді:

-   загальмованість мислення;

-   знижена самооцінка;

-   підвищена шкала тривожності.

Інтелектуально-когнітивного та мнестичного дефекту немає.

7.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії рекурентних депресивних розладів:

1)    Принаймні, один депресивний епізод у минулому, легкої, середньої важкості, або важкий, що тривав не менш двох тижнів і відділений від дійсного епізоду періодом мінімум в 2 місяці, протягом яких не спостерігалося яких-небудь значимих афективних симптомів.

2)    Відсутність у минулому епізодів, що відповідають критеріям гіпоманіакального або маніакального епізоду.

3)    Епізод не може бути  пов’язаний з вживанням психоактивної речовини або з будь-яким органічним психічним розладом.

Необхідні матеріали та обладнання: пацієнт, міжнародна класифікація хвороб (10-й перегляд).

Оцінка результатів : змістовність та обґрунтованість встановлення діагнозу за МКХ-10.

Література:

1.     Психиатрия и психотерапия. Справочник/Герд Лаукс, Ханс-Юрген Меллер; Под ред. академика РАМН П.И. Сидорова/Пер. с немец. – М.: МЕДпресс-информ, 2012. – 510 с.

2.     Психіатрія / під ред. В.М. Козідубової, В.М. Кузнецова з свівавт. – Харків: Оберіг, 2013. – 1164 с.