ПСИХІАТРІЯ. ЕТАЛОНИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

 

 

 

СТАНДАРТ ВИКОНАННЯ

 

 

1.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії агорафобії:

1) Інтенсивно виражене почуття страху, що проявляється принаймні у двох з нижченаведених ситуаціях)

•       натовпу;

•       публічних місць;

•       подорожі поодинці;

•       пересування поза домом.

2) Хоча б в одному випадку повинні бути представлені одночасно не менш, ніж два симптоми тривоги, причому один із них повинен відноситись до перших чотирьох:

•       сильне або прискорене серцебиття;

•       гіпергідроз;

•       тремтіння або тремор;

•       сухість у роті (але не через ліки або зневоднення);

•       утруднення подиху;

•       почуття ядухи;

•       дискомфорт або біль в грудній клітці ;

•       нудота або неприємне відчуття в животі;

•       почуття запаморочення, неврівноваженості;

•       дереалізація або деперсоналізація;

•       страх втрати контролю, божевілля або наступаючої смерті;

•       страх смерті;

•       припливи або почуття ознобу;

•       оніміння або відчуття поколювання.

3) Значний емоційний дистрес через прагнення уникнути ситуації або симптомів тривоги, при цьому хворій усвідомлює, що вони надмірні або необгрунтовані.

 

2.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії соціальних фобій.

Соціальні фобії:

1) Повинна бути присутньою одна з наступних ознак:

 

         -   виражений страх виявитися в центрі уваги або страх повестися так, що це викличе зніяковілість або приниження;

          -   виразне уникання перебування в центрі уваги або ситуацій, пов’язаних зі страхом повестися так, що це викличе зніяковілість або приниження.

 

  Ці страхи проявляються в соціальних ситуаціях, таких як прийом їжі або спілкування в громадських місцях, випадкова зустріч знайомих осіб на публіці, перебування в невеликих групах (наприклад, на вечірках, зборах, у класній кімнаті).

2) Повинні виявлятися мінімум два симптоми тривоги, як це визначається критерієм для агорафобії, а також один з наступних симптомів:

   -   почервоніння й «тремтіння»;

   -   страх блювоти;

   -   позиви або страх сечовипускання або дефекації.

3) Виражене емоційне занепокоєння через симптоми або прагнення уникнути ситуацій і усвідомлення, що занепокоєння надмірне або необґрунтоване.

4) Поява симптомів тривоги тільки або переважно в ситуаціях, що викликають страх, або при думках про їх.

 

Специфічні (ізольовані) фобії

1) Будь-яка з наступних ознак

-   виражений страх специфічних предметів або ситуацій, що не відноситься до агорафобії або соціальної фобії;

-   виражене уникання специфічних предметів або ситуацій, що не відносяться до агорафобії або соціальної фобії.

2) Симптоми тривоги в провокуючих появу страхів ситуаціях, як вони визначені критерієм тривоги для агорафобії.

3) Значне емоційне занепокоєння через симптоми або через прагнення уникнути ситуацій і усвідомлення, що вони надмірні або необгрунтовані.

4) Поява симптомів тривоги тільки в ситуаціях, що викликають страх, або при думках про них.

При бажанні специфічні фобії можуть бути підрозділені на страх:

-   тварин (наприклад, страх комах, собак)

-   природних сил (наприклад, страх ураганів, води);

-   крові, ін’єкцій, травм;

-   ситуацій (наприклад, страх ліфтів, тунелів)

-   інший тип фобій.

 

3.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії панічного розладу:

          

1) Рекурентні панічні атаки, не пов’язані зі специфічними ситуаціями або предметами, а часто трапляються спонтанно.

2) Панічна атака характеризується всіма наступними ознаками:

-   це дискретний епізод інтенсивного страху або дискомфорту;

-   вона починається раптово;

-   вона досягає максимуму протягом декількох хвилин і триває щонайменше кілька хвилин.

3) Повинні бути присутнім мінімум 4 симптоми із симптомів тривоги, як вони визначені критерієм тривоги для агорафобії, причому один з них повинен бути з перших чотирьох.

 

4.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії генералізованого тривожного розладу:

1)    Тривожність і занепокоєння про майбутнє.

2)    Тривалість не менше 6 місяців.

3)    Перебільшена настороженість.

4)    Запаморочення, слабкість.

5)    Дратівливість.

6)    Вегетативні прояви: тахікардія, тахіпное, гіпергідроз, сухість у роті, епігастральний біль, нудота, гіперемія, утруднене ковтання.

7)    Внутрішня напруга (тремтіння, відчуття ознобу, неможливість розслабитися, головний біль).

8)    Порушення сну.

 

Патопсихологічні діагностичні критерії: наявність афективної нестабільності, підвищення рівня реактивної тривожності та особистісної тривоги.

 

        5.     Знати та вміти використовувати у практичній діяльності основні діагностичні критерії змішаного тривожного і депресивного розладу.

1)    Поєднання симптомів тривоги і депресії.

2)    Вегетативні симптоми.

 

Необхідні матеріали та обладнання: пацієнт, міжнародна класифікація хвороб (10-й перегляд).

 

Оцінка результатів : змістовність та обґрунтованість встановлення діагнозу за МКХ-10.

 

 Література:

1.     Психиатрия и психотерапия. Справочник/Герд Лаукс, Ханс-Юрген Меллер; Под ред. академика РАМН П.И. Сидорова/Пер. с немец. – М.: МЕДпресс-информ, 2012. – 510 с.

2.     Психіатрія / під ред. В.М. Козідубової, В.М. Кузнецова з свівавт. – Харків: Оберіг, 2013. – 1164 с.