ПСИХІАТРІЯ. ЕТАЛОНИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

 

 

СТАНДАРТ ВИКОНАННЯ

 

При наявності психомоторного збудження лікування потрібно починати з його усунення, яке складається з трьох компонентів:

1. Фізичне обмеження хворого.

2. Заспокійлива психотерапія.

3. Терапевтичні інтервенції.

 

Фізичне обмеження проводиться відповідно до Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, що затверджені наказом МОЗ України від 24.03.2016  № 240 з обов’язковим заповненням усіх форм мединчої документації, також затверджених вказаним наказом (додатки 8, 9, 10, 11, 12).

Заспокійлива психотерапія носить постійний характер. Потрібно шукати контакт з хворим, пояснювати, що відбувається і т. д.

Лікарська терапія при психомоторному збудженні включає призначення нейролептичних (седативних) препаратів, дезінтоксикаційну та симптоматичну терапію.

 

Седативна терапія.

При наявності вираженого психомоторного збудження головним завданням є його купірування. З цією метою одночасно з фізичним обмеженням хворому в/в вводиться 2-4 мл 0,5% розчину сибазону. Приблизно в 70 - 80% випадків цієї дози буває достатньо.

Якщо через 5-10 хвилин не настає купірування збудження, допускається повторне введення даного препарату у кількості половинної дози від початкової. Можна використовувати аміназин або тізерцин (25-50 мг), але при їх призначенні треба памʼятати про можливе зниження артеріального тиску.

Хороший ефект досягається при поєднанні нейролептиків з десенсибілізуючими препаратами (дімедрол, супрастін та ін.).

Гарний ефект дає використання  5 - 10 мл 0,5% розчину галоперідолу.

Основна мета подальшої седативної терапії – запобгти розвитку ускладнень та травматизації  і викликати тривалий, до 16-18 годин, сон. Підтримуючі дози седативних препаратів і кратність їх введення підбираються індивідуально.

 

Додаткові терапевтичні інтервенції.

Дезінтоксикаційна терапія основного захворювання проводиться за конкретними показаннями і методиками.

Купірування зневоднення. Ліквідація метаболічних зрушень і порушень водно-електролітного балансу проводиться за загальноприйнятими правилами інфузійної терапії під контролем погодинного діурезу і ЦВТ.

 

 

 

Необхідні матеріали та обладнання: пацієнт, медична сестра, санітари, металеве ліжко, м’який інвентар для накладення стримуючих пов’язок, транквілізатори, нейролептики, маніпуляційне обладнання.

 

Оцінка результатів: Вірність, впевненість та послідовність при здійсненні маніпуляцій та при керуванні діями середнього і молодшого медичного персоналу.

 

Література:

1.                Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания по диагностике. ВОЗ/Пер. с англ. – К.: Факт, 1999. – 272 с.

2.                Карманное руководство к МКБ-10: Классификация психических и поведенческих расстрйоств с глоссарием и исследовательскими диагностическими критериями (ИДК)/Сост. Дж.Э.Купер; Под. ред. Дж.Э.Купера/Пер. с англ. - К.: Сфера, 2000. – 464 с.

3.                Психиатрия и психотерапия. Справочник/Герд Лаукс, Ханс-Юрген Меллер; Под ред. академика РАМН П.И. Сидорова/Пер. с немец. – М.: МЕДпресс-информ, 2012. – 510 с.

4.                Психіатрія/під ред. В.М. Козідубової, В.М. Кузнецова з свівавт. – Харків: Оберіг, 2013. – 1164 с.